STEM-курс «Власний будинок»

Головна ідея

Курс передбачає, що учень починає створювати власний проєкт приватного будинку в 5 класі та послідовно вдосконалює його протягом 5-9 класів.

На відміну від традиційної моделі, коли кожного року учень виконує нові, не пов’язані між собою навчальні роботи, тут створюється єдиний освітній продукт:

• 5 клас: Знайомство з будинком як складним об’єктом.
• 6 клас: Створення базової концепції будинку.
• 7 клас: Поглиблення архітектурного та конструктивного рішення.
• 8 клас: Перехід до інженерних систем, енергетики, матеріалознавства та цифрового моделювання.
• 9 клас: Комплексна оптимізація проєкту, створення кошторису, фінансової моделі та захист завершеного проєкту.

На виході з 9 класу учень має не просто набір виконаних шкільних робіт, а цілісний практичний проєкт приватного будинку, що пройшов п’ять етапів професійного вдосконалення.

Завдання курсу

Навчити учня самостійно:

1. Бачити складну реальну проблему як систему.
2. Збирати необхідні дані та формулювати вимоги.
3. Проєктувати рішення та виконувати розрахунки.
4. Перевіряти рішення експериментально.
5. Оцінювати вартість і вдосконалювати результат.

Приватний будинок у цьому курсі є навчальною моделлю реального складного об’єкта.

Фінальний продукт 5 років

Після завершення 9 класу учень формує паспорт-портфоліо власного будинку, яке відображає весь шлях еволюції проєкту:

HOUSE 1.0 – HOUSE 2.0 – HOUSE 3.0 – HOUSE 4.0 – HOUSE 5.0

У паспорті зберігається

• Початкова ідея
• Допущені та виправлені помилки
• Нові розрахунки та експерименти
• Відмова від невдалих рішень
• Фінальна оптимізація

Головна мета всього курсу: від мрії — до обґрунтованого інженерного рішення.

Батькам

Шановні батьки та дорослішаючі учні!

Світ навколо нас змінюється з дивовижною швидкістю: нові матеріали, автономна енергетика, цифрові мережі та штучний інтелект стають буденністю. Щоб наші діти не просто пристосовувалися до майбутнього, а впевнено керували власним життям, ми маємо тверезо подивитися на час, який маємо для їхньої підготовки.

1. Проста математика часу: чому кожна година на вагу золота

35 годин на рік — це загальний час, виділений школою на предмет «Технології». Це всього 1,5 доби за цілий рік.

175 годин за 5 років (5–9 класи) — весь обсяг часу за весь період базової школи.

За півтори доби на рік жодна людина не навчиться побудувати дім. Але за 175 годин системного авторського курсу «Власний будинок» учень здатний осягнути все «поле бою» матеріального, юридичного та фінансового світу. Це понятійна «карта місцевості», яка необхідна кожному дорослому громадянину.

2. Як побудовано навчання: цифрова платформа + ручна практика

Щоб максимально ефективно використати ці 175 годин, ми створили чітку, сучасну та прозору систему навчальної динаміки.

Створено спеціальний освітній сайт: Для учнів розроблено інформаційний портал із структурованими матеріалами. Сайт буде доповнюватися матеріалами протягом року. Навчання не обмежується лише уроком — дитина має доступ до знань 24/7.

Чотири базові Модулі на рік

• Земля (землевпорядкування, геодезія, кадастр, правові основи);

• Архітектура (ергономіка, планування, конструктивні рішення, стійкі та динамічні форми);

• Будівництво (матеріалознавство, технологічні процеси, безпека, фундаменти);

• Інженерія (опалення, вентиляція, кондиціонування, електротехніка, автономне живлення тощо).

Наскрізний наголос на фінансах: знаменита пара «ЧАС–ГРОШІ»

Практично на кожному уроці в кожному з 4 модулів ми аналізуємо економіку процесів.

Учні вчаться розуміти:

• Скільки коштує ресурс і як час будівництва перетворюється на гроші;

• Як правильне інженерне рішення сьогодні заощаджує десятки тисяч гривень під час експлуатації через 10 років;

• Як рахувати вартість володіння майном, оптимізувати кошториси та оцінювати економічні ризики.

Чіткий контроль та фіксація результатів

У кожному модулі учні складають 2 тести для перевірки теорії. Один Модуль - це 8 годин/уроків.

Учень створює підсумковий Паспорт Модуля — ВЛАСНОРУЧ (від руки). Це моя принципова позиція: графічні схеми, розрахунки та описи, виконані рукою, формують глибинне мислення та інженерну акуратність. В підсумку маємо за рік 4 Паспорти - земельний, архітектурний, будівельний, інженерний.

3. Курс «Власний будинок» — це квінтесенція ВСІХ шкільних предметів

Це не просто окремий предмет. На нашому Курсі дитина нарешті отримує відповідь на головне запитання: «Навіщо мені вчити це в школі?».

Ми робимо прямий наголос на тому, що, звідки і як береться з інших дисциплін:

• Математика та Фізика: розрахунки площ, об’ємів, навантажень, електромереж, теплоефективності та кошторисів.

• Географія, Ботаніка та Екологія: аналіз ґрунтів, інсоляції, мікроклімату, використання природних матеріалів.

• Правознавство та Економіка: земельні відносини, кадастри, бюджетування, податки та інвестиції.

• Образотворче мистецтво та Музика: архітектура — це «застигла музика», яка базується на ритмі, пропорціях, гармонії та естетиці.

4. Фундамент для БУДЬ-ЯКОГО майбутнього профілю

З 2027 року стартує Профільна школа (10–12 класи), де на спеціалізовану підготовку до майбутньої професії виділяється понад 1260 годин, після чого на дітей чекають коледжі (2200–2500 годин) або ЗВО (3000–3600 годин).

Шлях дитини формується послідовно: спочатку 175 годин у 5–9 класах дають повну панораму матеріального світу та міждисциплінарний зв’язок, далі 1260 годин у 10–12 класах дають спеціалізацію в профільній школі, а в коледжі чи ЗВО дитина отримує професійну підготовку та фахову кваліфікацію.

Курс «Власний будинок» — це знахідка для БУДЬ-ЯКОГО профілю, а не лише для майбутніх будівельників чи інженерів:

• Учень, який обере юридичний профіль, уже розумітиме земельний кадастр, право власності та договірні відносини.

• Обере економіку чи бізнес — уже вмітиме складати кошториси, розумітиме формулу «Час–Гроші», вмітиме оптимізувати витрати та оцінювати ризики.

• Піде в IT чи дизайн — матиме просторове мислення, навички розробки інтерфейсів, розуміння smart-систем та інженерних задач.

• Обере медицину чи екологію — знатиме все про мікроклімат, вентиляцію, якість води та безпеку життєдіяльності.

5. Фінальна мета: Головні результати на фініші 9 класу

Моє особисте завдання як вчителя полягає в тому, щоб на завершення 9 класу кожен випускник досяг двох абсолютних практичних орієнтирів:

• Склав комплексний генеральний «Паспорт Девелопера-Забудовника» — підсумковий зведений документ усіх 5 років навчання, у якому зведено геологію, архітектурний проєкт, інженерні мережі та повний фінансово-правовий розрахунок власного об’єкта.

• Фахова готовність діяти в реальному житті: На виході з 9 класу учень має або подати реальну Заяву в Громаду на землевідвід, або бути юридично, технічно та фахово повністю готовим це зробити. Без остраху перед бюрократією, кадастрами чи землевпорядниками.

6. Заклик до спільної відповідальності

При такій високій динаміці змін у світі та обмеженому шкільному часі (1,5 доби на рік!) такого високого результату можна досягти лише у тісній трикутній співпраці: Вчитель — Учень — Батьки.

Від учителя: динамічна подача, пояснення, створення інформаційних матеріалів, перевірка результатів навчання, підтримка на всіх етапах.

Від учнів: системне опрацювання матеріалів на сайті, вчасна здача тестів, відповідальне заповнення ручних Паспортів та підготовка до підсумкового Паспорта Девелопера.

Від батьків: контроль відвідування сайту та створення Паспортів, а головне — діалог у родині.

Обговоріть із дитиною запропонований Курс навчання, його особливості, і чекаю на відгуки, пропозиції та зауваження. Перегляньте ідею, мету Курсу, шлях та тематику. В буденному сьогоденні обговорюйте все: повсякденні квитанції за комунальні послуги, планування вашої ділянки чи ремонту вдома, покажіть реальні приклади співвідношення часу і грошей. Покажіть дитині, що шкільні знання вже працюють у реальному житті.

Підготуймо наших дітей до дорослого світу та викликів майбутнього разом!

З повагою,

Сергій Михайлович, вчитель предмету «Технології»

Сайт: house290.pages.dev

Додатково: для учнів, які не можуть зайти в свій Google Classroom

Уважно перевірте, з якого акаунту дитина заходить в Google Classroom. Шкільний акаунт має вигляд:

tarasshevchenko@kyiv290.ukr.education

або

tshevchenko@kyiv290.ukr.education

Тобто перед символом @ має бути вказано ім’я (або перша буква імені) та прізвище учня, а після символу @ обов’язково має бути вказано:

kyiv290.ukr.education

Часто діти заходять не зі шкільного акаунту, а з особистого, або з акаунту батьків (@gmail.com). Поточний акаунт можна подивитися у Google Classroom у верхньому правому куті вікна (кружечок з літерою). Якщо там не шкільний акаунт, то треба увійти саме у шкільний.

Дякую.

Опис STEM-курсу «Власний будинок»

Принцип «Один учень — один будинок — п’ять років»

Кожен учень створює власний проєкт. Проєкт не обнуляється наприкінці навчального року. Навпаки, кожного наступного року він переглядається.

Це формує у школяра розуміння, що проєктування — це ітераційний процес:

Нове знання – Нові розрахунки – Виявлення недоліків – Зміна рішення – Нова версія

Єдина структура на всі 5 років

Щороку програма має чотири основні проєктні блоки. Ця структура зберігається у 5-9 класах, але зміст кожного блоку щороку ускладнюється:

Фінансова частина

Фінанси не виділяються в окрему «економічну тему» — вони проходять через весь курс. Учень поступово приходить до розуміння: будь-яке технічне рішення має свою ціну.

Повний фінансовий план включає:

Земля – Проєктування – Будівництво – Обладнання – Експлуатація

Будівництво власного дому — це інвестиційний проєкт на 15-20 років, який вимагає чіткого планування.

Орієнтовний кошторис (будинок 125 м² на безкоштовній ділянці)

Усереднена вартість будівництва одноповерхового будинку «під ключ» (із базовим оздобленням, меблями та комунікаціями) становить приблизно $600 - $800 за 1 м².

Математика за віком та часом (Заїзд у дім у 42-45 років)

Якщо підліток у 14-15 років (7-9 клас) усвідомлює весь процес, його часова шкала накопичення та будівництва виглядає так:

1. 15-23 роки (Навчання та старт кар’єри): Набуття професії, перший трудовий досвід. Суттєвих заощаджень ще немає.
2. 23-25 років (Початок накопичення): Вихід на стабільний дохід. За умови заощадження $300 - $400 на місяць ($3,600 - $4,800 на рік):
   • За 10 років (до 33-35 років) накопичується близько $35,000 - $40,000.
   • Цього вистачає на закритий контур (купівля/оформлення ділянки, комунікації, фундамент, стіни та дах).
3. 35-42 роки (Поетапне завершення та оздоблення): Поетапні вкладення ще близько $40,000 протягом 7-10 років.

Результат: Заїзд у повністю готовий, оплачений та комфортний дім відбувається у віці 42-45 років.

Головний педагогічний висновок для батьків

• Знання заощаджують кошти: Розуміння технологій дозволяє уникнути помилок і фінансових втрат (наприклад, помилка у фундаменті може коштувати додаткових $10,000 - $13,000. А якщо виявити помилку у фундаменті на пізніх етапах будівництва, то це загрожує втратою майже всієї вартості будинку).
• Зняття ілюзій: Програма вчить реалізму — дім не з’являється «за рік після школи».
• Економічна самостійність: Учень у 15 років отримує відповідь на питання «Навіщо мені заробляти та планувати бюджет?».

Фінальне фінансове питання: «Як звичайна сім’я може реалізувати цей проєкт?»

Підсумковий результат після 9 класу

Формується «Комплексний проєкт приватного будинку», що складається з 5 основних складових:

Ключові запитання, на які учень має дати відповідь

• Що я спроєктував?
• Чому саме так?
• Скільки це коштує?
• Як це працюватиме?
• Які недоліки має мій проєкт?
• Що я змінив би, якби мав більше коштів або нові технології?

Формування компетентностей

• Математична: Розрахунки, геометрія, масштаб, відсотки, бюджет.
• Природничо-наукова: Фізика тепла, води, світла, електрики, матеріалів.
• Інженерна: Проєктування, моделювання, тестування, оптимізація.
• Цифрова: CAD, цифрові карти, датчики, IoT, аналіз даних.
• Економічна: Бюджет, кошторис, інвестиції, експлуатаційні витрати.
• Підприємницька: Прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів.
• Громадянська: Розуміння власності, громади, місцевого самоврядування та інфраструктури.
• Комунікативна: Презентація та захист власних рішень.

Принцип обмежених ресурсів

Важливо не перетворити проєкт на конкурс «у кого будинок красивіший». Кожен проєкт повинен мати чіткі обмеження:

• Земельна ділянка — 8 соток.
• Бюджет — 4 млн грн.
• Сім’я — 4 особи.
• Енергоспоживання — не більше визначеного рівня.
• Автономність — будинок має функціонувати у разі відключення електроенергії та газу.

Це змушує учня саме проєктувати та розраховувати, а не фантазувати.

Головний педагогічний принцип

Проєкт навчає не заучуванню відповіді «Як правильно?», а алгоритму інженерного мислення:

Проблема – Дані – Варіанти – Розрахунок – Експеримент – Рішення – Перевірка – Оптимізація

Паспорт будинку

Нижче — чернетка структури навчального паспорта-портфоліо приватного будинку з ділянкою», який буде використаний як основа великого міжпредметного проєкту для учнів 5–9 класів. Структурв спеціально побудована так, щоб школярі могли поступово збирати дані, робити вимірювання, креслення, розрахунки, схеми, фотографії та висновки.

Паспорт-портфоліо приватного будинку з ділянкою

Навчальний проєкт для учнів 5–9 класів

Призначення: комплексне дослідження будинку, земельної ділянки та середовища навколо них. Результат: оформлений паспорт-портфоліо із текстами, таблицями, схемами, кресленнями, фотографіями, розрахунками, діаграмами та висновками.

1. Загальна інформація про об’єкт

1.1. Основні відомості

1.2. Короткий опис

• Назва або умовна назва будинку.
• Історія будинку.
• Хто ним користується.
• Для чого він використовується.
• Які особливості має.
• Що було змінено з моменту будівництва.
• Які проблеми або цікаві особливості виявлено.

2. Паспорт земельної ділянки

2.1. Основні характеристики

2.2. Оточення

Дослідити:

• сусідні ділянки;
• дороги;
• тротуари;
• громадський транспорт;
• магазини;
• школи;
• медичні заклади;
• парки;
• водойми;
• промислові об’єкти;
• лінії електропередач;
• інші важливі об’єкти.

2.3. Ситуаційний план

На схемі показати:

• ділянку;
• будинок;
• сусідні будинки;
• дорогу;
• вхід;
• в’їзд;
• господарські споруди;
• дерева;
• кущі;
• город;
• сад;
• дитячий майданчик;
• терасу;
• паркування;
• водойми;
• інші об’єкти.

3. Геометрія та вимірювання ділянки

3.1. Що виміряти

• довжину кожної сторони;
• відстані між будинком і межами ділянки;
• ширину в’їзду;
• ширину хвіртки;
• довжину доріжок;
• площу окремих зон;
• перепад висот;
• ухили.

3.2. Геометричні розрахунки

Учні можуть визначити:

• площу прямокутних частин;
• площу трикутних частин;
• площу клумб;
• площу газону;
• довжину огорожі;
• довжину доріжок;
• кількість матеріалів для покриття.

4. Генеральний план ділянки

Створити план із позначенням:

1. земельної ділянки;
2. будинку;
3. гаража;
4. господарських споруд;
5. огорожі;
6. воріт;
7. хвіртки;
8. доріжок;
9. паркування;
10. саду;
11. городу;
12. газону;
13. клумб;
14. дерев;
15. кущів;
16. тераси;
17. альтанки;
18. дитячої зони;
19. освітлення;
20. систем водовідведення;
21. джерел води;
22. контейнерів для відходів.

5. Орієнтація будинку

Визначити:

• де північ;
• де південь;
• де схід;
• де захід;
• куди орієнтовані основні вікна;
• куди виходять двері;
• де розташована тераса;
• де сонце з’являється вранці;
• де сонце буває опівдні;
• де сонце ввечері;
• які приміщення отримують найбільше природного світла.

Додатково

Можна дослідити:

• тривалість освітлення;
• сезонну зміну висоти сонця;
• затінення сусідніми будинками;
• затінення деревами.

6. Архітектурний паспорт будинку

6.1. Загальні параметри

6.2. Форма будинку

Описати:

• загальну геометричну форму;
• симетрію / асиметрію;
• виступи;
• прибудови;
• еркери;
• лоджії;
• тераси;
• гараж;
• навіси.

7. Фасади

Окремо дослідити кожен фасад:

• північний;
• південний;
• східний;
• західний.

Для кожного фасаду визначити:

• довжину;
• висоту;
• кількість вікон;
• кількість дверей;
• матеріал оздоблення;
• колір;
• тип декоративних елементів;
• стан поверхні;
• ознаки пошкодження;
• ознаки вологи;
• тріщини;
• забруднення;
• рослини на фасаді.

Фото

Додати фотографії:

• загальний вигляд;
• кожен фасад;
• вхід;
• вікна;
• фундамент;
• цоколь;
• покрівля.

8. Планування приміщень

Створити поетажний план.

Для кожного приміщення зазначити:

Можливі приміщення

• передпокій;
• кухня;
• вітальня;
• спальня;
• дитяча;
• кабінет;
• санвузол;
• ванна кімната;
• коридор;
• гардероб;
• комора;
• котельня;
• технічне приміщення;
• пральня;
• майстерня;
• гараж;
• підвал;
• мансарда.

9. Геометричний паспорт будинку

Визначити:

• площу кожного приміщення;
• загальну площу;
• об’єм приміщень;
• периметр кімнат;
• довжину стін;
• площу підлоги;
• площу стелі;
• площу стін;
• площу вікон;
• площу дверей.

Для старших учнів

Розрахувати:

• співвідношення житлової та загальної площі;
• частку площі окремих приміщень;
• об’єм будинку;
• орієнтовну площу зовнішніх стін.

10. Фундамент

Дослідити те, що можливо визначити без руйнівних робіт:

• тип фундаменту;
• матеріал;
• видима висота;
• ширина, якщо відома;
• тип цоколя;
• ознаки гідроізоляції;
• утеплення;
• тріщини;
• деформації;
• сліди вологи;
• висоли;
• відшарування матеріалу;
• стан вимощення.

Для школярів важливо розділяти встановлений факт, вимірювання та припущення.

11. Стіни

Для стін визначити:

• матеріал;
• товщину, якщо відома;
• кількість шарів;
• тип облицювання;
• утеплення;
• колір;
• фактуру;
• стан;
• тріщини;
• сліди вологи;
• місця ремонту;
• декоративні елементи.

Можливі матеріали

• цегла;
• газоблок;
• піноблок;
• бетон;
• дерево;
• каркасні конструкції;
• камінь;
• комбіновані матеріали.

12. Вікна

Для кожного вікна:

• номер;
• приміщення;
• ширина;
• висота;
• площа;
• орієнтація;
• кількість стулок;
• матеріал рами;
• кількість камер, якщо відома;
• тип скла;
• відкривання;
• наявність підвіконня;
• штори / жалюзі;
• зовнішні укоси;
• стан;
• наявність тріщин або пошкоджень.

Додаткові дослідження

• яке вікно найкраще освітлює кімнату;
• яке отримує найбільше сонця;
• яке найменше затінене;
• чи є сонцезахист.

13. Двері

Для кожних дверей визначити:

• призначення;
• ширину;
• висоту;
• матеріал;
• напрямок відкривання;
• тип ручки;
• замок;
• теплоізоляційні властивості, якщо відомі;
• стан;
• поріг.

14. Перекриття та підлоги

Дослідити:

• тип перекриття;
• матеріал;
• товщину, якщо відома;
• теплоізоляцію;
• звукоізоляцію;
• матеріал підлоги;
• стан покриття.

Варіанти покриття

• ламінат;
• паркет;
• плитка;
• дерево;
• бетон;
• лінолеум;
• ковролін;
• інше.

15. Дах

Основні параметри

• тип даху;
• форма;
• кількість скатів;
• кут нахилу;
• площа покрівлі;
• матеріал;
• колір;
• термін експлуатації;
• теплоізоляція;
• гідроізоляція;
• водостічна система;
• снігозатримання;
• вентиляція;
• мансардні вікна;
• стан покриття.

Матеріали

• металочерепиця;
• бітумна черепиця;
• керамічна черепиця;
• профнастил;
• шифер;
• мембранна покрівля;
• інші матеріали.

16. Водостік і дощова вода

Дослідити:

• жолоби;
• водостічні труби;
• кількість труб;
• місця відведення води;
• зливову каналізацію;
• дренаж;
• накопичення дощової води;
• можливість повторного використання води;
• ділянки підтоплення.

17. Внутрішнє та зовнішнє водопостачання

Визначити:

• джерело води;
• центральне водопостачання;
• свердловина;
• колодязь;
• насос;
• накопичувальна ємність;
• фільтри;
• бойлер;
• гаряче водопостачання.

Для кожної точки води

• місце;
• тип;
• призначення;
• кількість;
• приблизна частота використання.

18. Каналізація

Дослідити:

• центральну каналізацію;
• септик;
• локальну очисну систему;
• вигрібну яму;
• внутрішні точки зливу;
• труби;
• ревізійні колодязі;
• відведення стоків;
• проблемні місця.

19. Опалення

Визначити:

• джерело тепла;
• тип системи;
• вид палива;
• котел;
• тепловий насос;
• електричне опалення;
• газове опалення;
• твердопаливне опалення;
• радіатори;
• тепла підлога;
• камін / піч;
• автоматику;
• температурний режим.

Додатково

Дослідити:

• температура в різних кімнатах;
• різниця температур;
• найтепліша кімната;
• найхолодніша кімната;
• сезонні зміни.

20. Вентиляція та якість повітря

Визначити:

• природну вентиляцію;
• механічну вентиляцію;
• витяжки;
• припливні клапани;
• вентиляційні канали;
• місця повітрообміну.

Можливі вимірювання

• температура;
• відносна вологість;
• концентрація CO₂ за наявності приладу;
• швидкість руху повітря, якщо є прилад.

21. Електропостачання

Дослідити:

• джерело електроенергії;
• місце введення;
• електричний щит;
• лічильник;
• автомати;
• розетки;
• вимикачі;
• зовнішнє освітлення;
• резервне живлення;
• генератор;
• акумуляторна система;
• сонячні панелі.

Для навчального проєкту

Можна створити схему:

Електромережа
      ↓
Лічильник
      ↓
Електричний щит
      ↓
 ┌────┼────┬────┐
 ↓    ↓    ↓    ↓
Світло Розетки Кухня Вулиця

Не потрібно дозволяти учням самостійно втручатися в електрощит або проводити небезпечні вимірювання.

22. Освітлення

Природне освітлення

Для кожної кімнати:

• кількість вікон;
• орієнтація;
• час найбільшого освітлення;
• час найменшого освітлення;
• затінення.

Штучне освітлення

• кількість світильників;
• тип ламп;
• потужність;
• місце розташування;
• призначення;
• керування;
• датчики руху;
• автоматизація.

23. Побутове енергоспоживання

Створити перелік приладів:

Учні можуть дослідити

• що споживає найбільше електроенергії;
• як змінюється споживання протягом доби;
• як змінюється протягом тижня;
• як можна зменшити споживання.

24. Енергоефективність будинку

Оцінити:

• утеплення стін;
• утеплення даху;
• утеплення підлоги;
• стан вікон;
• герметичність дверей;
• сонячні теплоприпливи;
• затінення;
• вентиляцію;
• джерело опалення;
• енергоспоживання.

Розрахункові показники

• споживання електроенергії за місяць;
• споживання за рік;
• витрати на опалення;
• витрати на гарячу воду;
• умовне енергоспоживання на 1 м².

25. Відновлювана енергія

Перевірити наявність:

• сонячних панелей;
• сонячного колектора;
• теплового насоса;
• систем накопичення енергії;
• інших технологій.

Для кожної системи:

• кількість;
• площа;
• орієнтація;
• потужність;
• місце встановлення;
• призначення;
• приблизна продуктивність;
• спосіб використання енергії.

26. Безпека будинку

Дослідити наявність:

• датчиків диму;
• датчиків чадного газу;
• вогнегасників;
• сигналізації;
• відеоспостереження;
• освітлення входу;
• замків;
• домофона;
• аварійного освітлення;
• запасного виходу;
• плану евакуації;
• аптечки.

План евакуації

На плані показати:

• кімнати;
• двері;
• основний вихід;
• резервний вихід;
• шлях евакуації;
• місце зустрічі на вулиці.

27. Пожежна безпека

Оцінити:

• легкозаймисті матеріали;
• джерела відкритого вогню;
• стан димоходів;
• місця з електричним навантаженням;
• наявність вогнегасників;
• доступність виходів.

28. Доступність та безбар’єрність

Дослідити:

• ширину входу;
• сходи;
• пороги;
• пандус;
• поручні;
• ширину коридорів;
• доступ до санвузла;
• доступність двору;
• освітлення проходів;
• можливість пересування людини з інвалідністю.

29. Меблі та функціональність приміщень

Для кожної кімнати визначити:

• меблі;
• кількість;
• призначення;
• площу, яку займають меблі;
• вільну площу;
• основні проходи;
• зони зберігання;
• робочу зону;
• зону відпочинку.

Навчальне завдання

Порівняти:

площа кімнати → площа меблів → вільна площа.

30. Інженерні комунікації

Створити окрему карту комунікацій:

• електрика;
• вода;
• каналізація;
• опалення;
• вентиляція;
• газ;
• інтернет;
• сигналізація;
• зовнішнє освітлення;
• дренаж.

Для кожної системи показати:

• джерело;
• напрямок;
• основні вузли;
• точки споживання;
• спосіб керування.

31. Цифрові технології та «розумний будинок»

Перевірити наявність:

• розумного освітлення;
• розумних розеток;
• термостатів;
• датчиків температури;
• датчиків вологості;
• датчиків руху;
• камер;
• автоматичних воріт;
• системи поливу;
• дистанційного керування опаленням;
• голосового керування.

Можливий проєкт

Розробити власну концепцію «розумного будинку»:

• які датчики встановити;
• що вони вимірюють;
• що автоматично вмикається;
• які дані збираються;
• яку проблему вирішує кожне рішення.

32. Інтернет та цифрова інфраструктура

Визначити:

• тип підключення;
• місце маршрутизатора;
• точки доступу Wi-Fi;
• кабельні підключення;
• зони слабкого сигналу;
• пристрої, які використовують мережу.

33. Ландшафт ділянки

Зонування

Поділити територію на:

• житлову;
• вхідну;
• господарську;
• рекреаційну;
• садову;
• городню;
• дитячу;
• паркувальну;
• технічну.

Для кожної зони

• площа;
• призначення;
• покриття;
• рослини;
• меблі;
• освітлення;
• полив;
• стан.

34. Дерева та кущі

Для кожної рослини створити картку:

Додатково

Можна дослідити:

• які рослини люблять сонце;
• які люблять тінь;
• які рослини є місцевими;
• які приваблюють комах;
• які потребують багато води.

35. Газон, сад і город

Визначити:

• площу;
• види рослин;
• схему посадки;
• періоди цвітіння;
• потребу у воді;
• потребу в добривах;
• врожайність;
• сезонність робіт.

36. Полив

Дослідити:

• джерело води;
• спосіб поливу;
• ручний полив;
• крапельний полив;
• автоматичний полив;
• кількість зон;
• витрати води;
• графік поливу.

37. Покриття території

Порахувати площі:

• газону;
• ґрунту;
• плитки;
• бетону;
• асфальту;
• гравію;
• дерев’яного настилу;
• інших поверхонь.

Додаткове дослідження

Порівняти:

• проникні поверхні;
• непроникні поверхні;
• нагрівання різних покриттів;
• відведення дощової води.

38. Екологічний паспорт

Дослідити:

Вода

• споживання;
• повторне використання;
• дощова вода;
• фільтрація.

Енергія

• джерела;
• споживання;
• втрати;
• відновлювана енергія.

Відходи

• побутове сміття;
• сортування;
• органічні відходи;
• компост;
• вторинна сировина.

Природа

• дерева;
• кущі;
• квіти;
• птахи;
• комахи;
• інші живі організми.

39. Мікроклімат ділянки

Зробити спостереження:

• температура;
• вологість;
• освітленість;
• вітер;
• затінення;
• температура різних покриттів;
• температура біля стіни;
• температура на газоні;
• температура під деревом.

Порівняльний експеримент

Наприклад:

40. Акустичне середовище

Дослідити:

• дорожній шум;
• шум сусідів;
• роботу техніки;
• шум у різний час доби;
• найспокійніші місця;
• найгучніші місця.

За наявності вимірювача можна записати:

• рівень шуму вдень;
• рівень шуму ввечері;
• рівень шуму вночі.

41. Освітленість ділянки в темний час

Позначити:

• ліхтарі;
• освітлення входу;
• освітлення доріжок;
• освітлення паркування;
• декоративне освітлення;
• темні ділянки;
• датчики руху.

42. Матеріали будинку

Створити каталог матеріалів:

43. Колірний паспорт

Зібрати основні кольори:

• фасаду;
• даху;
• вікон;
• дверей;
• огорожі;
• доріжок;
• ландшафту.

Можна створити кольорову палітру будинку.

44. Стиль будинку

Учні можуть дослідити:

• геометрію;
• пропорції;
• симетрію;
• матеріали;
• кольори;
• декоративні елементи;
• форму даху;
• тип вікон;
• характерні ознаки архітектурного стилю.

Висновок краще формулювати як аргументований опис: «Які ознаки дозволяють віднести будинок до певного стилю?»

45. Історія об’єкта

Зібрати:

• дату будівництва;
• попередній вигляд;
• старі фотографії;
• інформацію про реконструкції;
• зміни ділянки;
• зміни планування;
• зміни інженерних систем.

Створити:

Хронологію

Рік → будівництво
   ↓
Рік → перша реконструкція
   ↓
Рік → утеплення
   ↓
Рік → зміна опалення
   ↓
Сьогодні → поточний стан

46. Економічний паспорт

Основні витрати

Дослідити або змоделювати:

• будівництво;
• ремонт;
• опалення;
• електроенергію;
• воду;
• каналізацію;
• інтернет;
• охорону;
• обслуговування;
• догляд за садом;
• ремонт техніки.

Таблиця

47. Облік ресурсів

Створити показники:

• літри води на день;
• кВт·год електроенергії;
• кількість сміття;
• кількість органічних відходів;
• площа озеленення;
• кількість дерев.

Можна розрахувати:

ресурс на 1 мешканця

або

ресурс на 1 м² будинку.

48. Ремонт і технічний стан

Для кожного елемента:

Можна застосувати умовну шкалу:

• добрий стан;
• потребує спостереження;
• потребує ремонту.

49. Фотографічний паспорт

Створити каталог фотографій:

Обов’язкові фото

• загальний вигляд;
• кожен фасад;
• ділянка;
• ворота;
• хвіртка;
• дах;
• фундамент;
• вікна;
• двері;
• тераса;
• господарські споруди;
• сад;
• город;
• дерева;
• інженерні системи;
• характерні деталі.

Для кожної фотографії:

• номер;
• дата;
• місце;
• що зображено;
• напрямок зйомки;
• короткий коментар.

50. Креслярський пакет

Портфоліо може містити:

1. ситуаційний план;
2. генеральний план;
3. план 1-го поверху;
4. план 2-го поверху;
5. план підвалу;
6. план мансарди;
7. чотири фасади;
8. розріз будинку;
9. схема даху;
10. схема комунікацій;
11. схема озеленення;
12. схема освітлення;
13. схема евакуації;
14. функціональне зонування.

51. Масштаб

Для кожного креслення зазначити:

• масштаб;
• одиниці вимірювання;
• легенду;
• позначення сторін світу;
• назву креслення;
• дату;
• автора.

Приклади навчальних масштабів

• 1:50;
• 1:100;
• 1:200;
• 1:500.

52. Математичний блок

Учні можуть виконати:

• обчислення площ;
• обчислення периметрів;
• обчислення об’ємів;
• роботу з масштабом;
• пропорції;
• відсотки;
• середні значення;
• графіки;
• діаграми;
• порівняння витрат;
• розрахунок матеріалів.

53. Фізика

Можливі дослідження:

• теплопередача;
• теплоізоляція;
• освітленість;
• електроенергія;
• потужність;
• робота приладів;
• рух повітря;
• звук;
• механічні навантаження;
• сонячна енергія.

54. Хімія

Дослідження:

• властивості будівельних матеріалів;
• вода та її якість;
• побутова хімія;
• очищення води;
• склад ґрунту;
• мінеральні матеріали;
• процеси корозії;
• властивості фарб і покриттів.

55. Біологія

Дослідити:

• види рослин;
• стан рослин;
• екосистему ділянки;
• комах;
• птахів;
• взаємодію організмів;
• біорізноманіття;
• сезонні зміни.

56. Географія

Визначити:

• сторони світу;
• координати;
• рельєф;
• ґрунти;
• кліматичні умови;
• напрямки вітру;
• сезонність;
• розташування відносно місцевих об’єктів.

57. Інформатика

Можна створити:

• цифровий план;
• 3D-модель будинку;
• електронну таблицю;
• базу даних;
• графіки;
• інфографіку;
• інтерактивну карту;
• QR-коди;
• цифровий архів фото;
• презентацію.

58. Технології та дизайн

Розробити:

• новий фасад;
• нове зонування ділянки;
• ескіз реконструкції;
• дизайн дитячої зони;
• дизайн саду;
• систему навісу;
• систему освітлення;
• систему зберігання;
• модель «будинку майбутнього».

59. Екологічна модернізація

Розробити перелік можливих покращень:

• утеплення;
• сонячні панелі;
• збір дощової води;
• компостування;
• сортування відходів;
• енергоощадне освітлення;
• автоматичний полив;
• висаджування дерев;
• проникні покриття;
• тіньові зони;
• зменшення споживання води.

Для кожного запропонованого рішення:

60. «Будинок майбутнього»

У фінальній частині учні можуть створити власний проєкт модернізації.

Потрібно показати:

• що залишити;
• що змінити;
• що додати;
• що прибрати;
• які технології використати;
• як зміниться споживання ресурсів;
• як зміниться комфорт;
• як зміниться зовнішній вигляд;
• як зміниться екологічність.

61. Порівняння «Було → Є → Має бути»

Окремий розділ:

62. Проблеми об’єкта

Скласти список виявлених проблем:

• технічних;
• функціональних;
• екологічних;
• енергетичних;
• безпекових;
• естетичних;
• організаційних.

Для кожної проблеми визначити:

1. у чому проблема;
2. чому вона виникла;
3. які наслідки;
4. як її можна вирішити;
5. скільки приблизно ресурсів потрібно.

63. Позитивні особливості

Описати сильні сторони об’єкта:

• зручне планування;
• хороше освітлення;
• озеленення;
• енергоефективність;
• використання природних матеріалів;
• безпека;
• зручне зонування;
• цікава архітектура;
• використання відновлюваної енергії.

64. Порівняльне дослідження

Для навчального проєкту можна порівняти:

• два будинки;
• два типи утеплення;
• два типи покрівлі;
• різні види вікон;
• різні системи опалення;
• різні варіанти освітлення;
• різні види покриття двору;
• різні способи поливу.

65. Візуалізація даних

Підготувати:

• кругові діаграми;
• стовпчикові діаграми;
• лінійні графіки;
• інфографіку;
• теплові карти;
• карти освітленості;
• карти функціонального зонування.

66. Щоденник спостережень

Протягом тижня або місяця можна записувати:

67. Сезонний паспорт

Зробити окремі спостереження:

Весна

• рослини;
• вода;
• температура;
• сонце;
• стан ділянки.

Літо

• перегрів;
• полив;
• сонячне навантаження;
• використання тіні.

Осінь

• опале листя;
• вологість;
• дощі;
• підготовка саду.

Зима

• сніг;
• обігрів;
• тепловтрати;
• освітлення;
• стан даху.

68. План обслуговування будинку

Створити календар:

69. Реєстр обладнання

Створити каталог:

70. Реєстр дефектів

Для кожної проблеми:

71. Реєстр вимірювань

Усі фактичні вимірювання звести в одну таблицю:

72. Джерела даних

Для кожного показника позначати його походження:

• В — власне вимірювання;
• Ф — фотографія;
• Д — документ;
• О — опитування мешканців;
• Р — розрахунок;
• С — спостереження;
• М — модель / припущення.

Це дозволить учням відрізняти факт від розрахунку та припущення.

73. Документи об’єкта

Якщо вони доступні, можна вивчати:

• план будинку;
• технічні документи;
• документи на землю;
• креслення;
• паспорти обладнання;
• чеки / кошториси;
• фотографії до ремонту;
• інструкції з експлуатації.

У шкільному проєкті не потрібно публікувати конфіденційні персональні дані, номери документів чи іншу приватну інформацію.

74. Портфоліо фотографій «до / після»

Для кожного покращення:

75. 3D-модель

За можливості створити:

• 3D-модель будинку;
• модель ділянки;
• модель рельєфу;
• модель саду;
• модель майбутньої реконструкції.

У моделі бажано показати:

• стіни;
• дах;
• вікна;
• двері;
• терасу;
• огорожу;
• дерева;
• доріжки;
• господарські споруди.

76. Підсумкові індикатори будинку

Наприкінці паспорта сформувати набір показників:

77. Висновки учня

Фінальна сторінка може містити відповіді на запитання:

1. Який це будинок?
2. Які його головні характеристики?
3. Які особливості має ділянка?
4. Які математичні розрахунки було виконано?
5. Які фізичні явища досліджено?
6. Які біологічні об’єкти вивчено?
7. Які інженерні системи працюють у будинку?
8. Які проблеми виявлено?
9. Які рішення запропоновано?
10. Що було найцікавішим під час дослідження?
11. Які дані вдалося виміряти самостійно?
12. Які дані довелося отримати з інших джерел?
13. Що можна було б дослідити глибше?

78. Рекомендована структура готового портфоліо

Розділ 1. Обкладинка

• назва;
• фото;
• автори;
• клас;
• школа;
• навчальний рік.

Розділ 2. Загальна інформація

• короткий опис;
• основні параметри.

Розділ 3. Ділянка

• план;
• розміри;
• зонування;
• рельєф.

Розділ 4. Будинок

• геометрія;
• площі;
• поверхи;
• приміщення.

Розділ 5. Конструкції

• фундамент;
• стіни;
• перекриття;
• дах;
• вікна;
• двері.

Розділ 6. Інженерні системи

• вода;
• каналізація;
• опалення;
• вентиляція;
• електрика;
• інтернет.

Розділ 7. Енергетика

• споживання;
• енергоефективність;
• відновлювана енергія.

Розділ 8. Ландшафт

• рослини;
• сад;
• город;
• газон;
• освітлення.

Розділ 9. Екологія

• вода;
• енергія;
• відходи;
• біорізноманіття.

Розділ 10. Безпека

• пожежна безпека;
• евакуація;
• освітлення;
• захист.

Розділ 11. Економіка

• витрати;
• обслуговування;
• ресурси.

Розділ 12. Проблеми та рішення

• недоліки;
• пропозиції;
• модернізація.

Розділ 13. «Будинок майбутнього»

• концепція;
• креслення;
• 3D-модель;
• розрахунки.

Розділ 14. Висновки

• головні результати;
• нові знання;
• особистий внесок учня.

79. Розподіл складності за класами

5 клас

Основний акцент:

• спостереження;
• фотографування;
• вимірювання простих відстаней;
• площа;
• форма;
• план ділянки;
• рослини;
• опис будинку.

Результат

Простий паспорт + план + фотоальбом.

6 клас

Додати:

• масштаб;
• периметр;
• площі;
• діаграми;
• класифікацію матеріалів;
• спостереження за рослинами;
• облік води та електроенергії.

Результат

Паспорт із таблицями та розрахунками.

7 клас

Додати:

• фізичні вимірювання;
• температуру;
• вологість;
• освітленість;
• енергоспоживання;
• теплоізоляцію;
• властивості матеріалів.

Результат

Аналітичний технічний паспорт.

8 клас

Додати:

• інженерні системи;
• моделювання;
• енергоефективність;
• екологічний аналіз;
• мікроклімат;
• графіки;
• цифрові карти;
• 3D-модель.

Результат

Цифровий техніко-екологічний паспорт.

9 клас

Додати:

• комплексні розрахунки;
• економічну оцінку;
• порівняння варіантів;
• оптимізацію;
• проєкт реконструкції;
• концепцію «розумного будинку»;
• оцінювання екологічного ефекту;
• презентацію проєкту.

Результат

Повноцінний комплексний проєкт «Будинок + ділянка + модернізація».

80. Міжпредметний характер проєкту

81. Мінімальний набір для обов’язкового виконання

Для одного шкільного проєкту достатньо виміряти та представити:

• площу ділянки;
• габарити будинку;
• площі кімнат;
• план ділянки;
• план будинку;
• фотографії фасадів;
• кількість і тип вікон;
• основні будівельні матеріали;
• тип даху;
• джерело води;
• систему опалення;
• систему електропостачання;
• основні прилади;
• дерева та інші великі рослини;
• основні зони ділянки;
• приблизне споживання ресурсів;
• проблеми об’єкта;
• 3–5 пропозицій щодо покращення.

82. Максимальний набір для масштабного проєкту

Для поглибленого командного проєкту можна включити всі 80 розділів і сформувати єдиний цифровий архів:

ПОРТФОЛІО
│
├── 01_Загальні_дані
├── 02_Ділянка
├── 03_Генеральний_план
├── 04_Будинок
├── 05_Приміщення
├── 06_Конструкції
├── 07_Дах
├── 08_Вікна_двері
├── 09_Вода
├── 10_Каналізація
├── 11_Опалення
├── 12_Вентиляція
├── 13_Електрика
├── 14_Освітлення
├── 15_Енергія
├── 16_Безпека
├── 17_Ландшафт
├── 18_Рослини
├── 19_Екологія
├── 20_Мікроклімат
├── 21_Економіка
├── 22_Технічний_стан
├── 23_Фотографії
├── 24_Креслення
├── 25_Розрахунки
├── 26_Діаграми
├── 27_3D_модель
├── 28_Проблеми
├── 29_Рішення
├── 30_Будинок_майбутнього
└── 31_Висновки

83. Кінцевий продукт учнівського проєкту

У фіналі команда може здати пакет із:

• 1 цифрового паспорта у PDF;
• 1 плану ділянки;
• 1–4 планів поверхів;
• 4 фасадів;
• 1 розрізу;
• 1 карти комунікацій;
• 1 екологічного паспорта;
• 1 енергетичного паспорта;
• 1 фотокаталогу;
• 1 набору розрахунків;
• 1 набору діаграм;
• 1 3D-моделі;
• 1 проєкту модернізації;
• 1 презентації результатів.

84. Важливий принцип для шкільного дослідження

Кожне твердження в паспорті бажано позначати одним із трьох статусів:

ФАКТ

Безпосередньо виміряно або підтверджено документом.

РОЗРАХУНОК

Отримано математичним розрахунком на основі відомих даних.

ПРИПУЩЕННЯ

Орієнтовна оцінка, яку ще потрібно перевірити.

Це привчає учнів не просто збирати інформацію, а працювати як дослідники: спостерігати → вимірювати → перевіряти → обчислювати → робити висновки.

85. Загальна формула проєкту

ДІЛЯНКА
   +
БУДИНОК
   +
ЛЮДИ
   +
ПРИРОДА
   +
РЕСУРСИ
   +
ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ
   +
ЕКОНОМІКА
   +
БЕЗПЕКА
   +
ЕКОЛОГІЯ
   +
ДИЗАЙН
   +
МАТЕМАТИЧНІ РОЗРАХУНКИ
   +
ЦИФРОВА МОДЕЛЬ
   =
КОМПЛЕКСНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЄКТ

Підсумок

Портфоліо-паспорт приватного будинку з ділянкою може стати фактично навчальною моделлю реального об’єкта, де учні 5–9 класів послідовно досліджують архітектуру, геометрію, фізику, біологію, географію, екологію, технології, економіку та цифрове моделювання.

Корисні матеріали

1. Довідник виживання

Повний практичний посібник для надзвичайних ситуацій: війна, дрони, катаклізми, катастрофи, блекаут, цифрові загрози.

Цей довідник містить загальні рекомендації для надзвичайних ситуацій, зібрані з відкритих джерел цивільного захисту та першої допомоги (ДСНС, МОЗ, Червоний Хрест, міжнародні протоколи першої допомоги).

~130 сторінок A4 · 30 розділів + 4 додатки

Доступний в наступних форматах:

• Вебсайт
• Файл PDF

2. Онлайн-конструктор RE:Ukraine Villages

Онлайн-конструктор, який спрощує відбудову сільських будинків із повагою до локального контексту.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії тисячі сільських будинків України були пошкоджені або повністю зруйновані. Мета проєкту RE:Ukraine Villages від архітектурної майстерні balbek bureau – зберегти сформований органічний образ українських сіл та не дати стерти його типовою забудовою.

Завдяки практикам digital-архітектури автори проєкту сформулювали дизайн-код деокупованих областей. Свої знахідки та спостереження вони зібрали в доступному онлайн-конструкторі, який допоможе власникам будинків швидко ухвалити необхідні рішення і розпочати відбудову.

Скориставшись конструктором RE:Ukraine Villages, ви отримаєте готову інструкцію з відбудови вашого житла: pdf-файл з ізометрією, планами, кресленнями, розгортками фасадів і технічним описом. План також містить рекомендації з матеріалів, необхідних для оздоблення.

Перейти на RE:Ukraine Villages

Земельний паспорт

Покрокова методичка по створенню Земельного паспорту для учнів 5–9 класів. Наскрізний STEM-курс «Власний будинок»: навчальна модель, яку учень доповнює протягом п’яти років.

Земельний паспорт — це не просто малюнок меж, рел’єфів, умовних позначок тощо. Це послідовне пояснення того, яка ділянка розглядається, які умови впливають на неї, де найдоцільніше розмістити будинок, як організувати доступ і простір та які питання потрібно перевірити перед реальним проєктуванням.

У 5 класі ти вчишся зображати й пояснювати. У 6 класі — аналізувати форму й зони. У 7 класі — узгоджувати правовий статус будинку, межі, доступ і можливі мережі. У 8 класі — перевіряти вплив природних умов і маршрутів. У 9 класі — обґрунтовувати остаточне рішення, порівнювати альтернативи та чесно позначати межі своєї навчальної моделі.

Зміст

• Як працювати з цією методичкою
• 5 клас
• 6 клас
• 7 клас
• 8 клас
• 9 клас
• Додаток А. Універсальні шаблони для копіювання в зошит
  • 1. Картка ділянки
  • 2. Таблиця «Факт, припущення чи питання?»
  • 3. Журнал змін між версіями
  • 4. Короткий чекліст для перевірки плану однокласником

Як працювати з цією методичкою

Ти створюватимеш земельний паспорт поступово. У 5-му класі ти намалюєш першу схему ділянки. У 6-му — уточниш її форму, пропорції, природні умови та зони. У 7-му — перетвориш схему на проєктний план із будинком, під’їздом і можливими точками підключення мереж. У 8-му — врахуєш сонце, вітер, стік води та маршрути. У 9-му — перевіриш усі рішення, порівняєш альтернативи й підготуєш фінальну версію.

Це принцип послідовності: кожен новий паспорт містить попередні результати й додає до них нові відомості. Не потрібно щоразу починати з нуля.

Важливі правила

1. Працюй з умовною ділянкою. Не обов’язково мати власну земельну ділянку, кудись ходити, вимірювати місцевість, шукати документи чи збирати дані на місці. Придумай ділянку самостійно або використовуй навчальну ситуацію, яку запропонує вчитель.
2. Усі числа в цій методичці — лише приклади. Не потрібно відтворювати наведені розміри, відстані, площі чи ціни. Якщо для завдання потрібні величини, ти можеш обрати власні умовні значення або рахувати в умовних клітинках, кроках чи одиницях.
3. Не намагайся вгадати «правильну» ділянку. Важливо, щоб ти міг пояснити власні рішення й показати, як одне рішення впливає на інше.
4. Потрібні лише папір і ручка або олівець. Потрібно все писати і креслити від руки. Лінії не мусять бути ідеальними. Якщо хочеш виправити рішення, зроби нову версію аркуша, а стару збережи.
5. Позначай припущення. Якщо ти не знаєш реального значення, не вигадуй його як факт. Напиши: «умовно прийнято для навчальної моделі».
6. Це не офіційний земельний чи кадастровий документ. Ти створюєш навчальну проєктну модель. Для реального будівництва межі, обмеження, відстані, ґрунти, мережі та нормативні вимоги перевіряють за документами й за допомогою відповідних фахівців.

Що потрібно мати наприкінці кожного етапу

• аркуш із планом ділянки;
• короткі письмові відповіді на запитання з інструкції;
• умовні позначення, щоб інша людина могла прочитати твій план;
• коротке пояснення важливих рішень;
• позначку версії: Земельний паспорт v1, v2, v3, v4 або фінальна версія.

Принцип інженерного проєктування

Для кожного важливого рішення пройди один і той самий цикл:

Питання → дані або припущення → варіанти → вибір → перевірка → висновок.

Наприклад: «Де краще розташувати будинок?» → «Вхід з боку дороги, сад на тихішій частині, воду потрібно відводити від будинку» → намалюй кілька варіантів → обери один → перевір, чи залишилося місце для проходу, зелені й мереж → запиши причину вибору.

5 клас

Версія 1 — «Я розумію ділянку та створюю перший план»

Мета

Створити простий план умовної ділянки, показати її межі, оточення, сторони світу та важливі природні й створені людиною об’єкти. На цьому етапі не потрібно креслити в масштабі чи вказувати точні розміри.

Крок 1. Визнач, для чого потрібна ділянка

Перш ніж малювати, уяви, хто користуватиметься будинком і що має бути поруч із ним. Відповідай коротко, конкретними фразами.

Запиши:

• Для кого призначений будинок? Наприклад: для однієї людини, пари, родини або кількох поколінь.
• Що обов’язково має бути на ділянці? Наприклад: місце для відпочинку, невеликий сад, місце для зберігання речей або зручний підхід до входу.
• Що важливіше для майбутніх мешканців? Наприклад: тиша, сонячне місце, короткий шлях від дороги до входу, більше зелені.
• Чого бажано уникнути? Наприклад: розміщення входу безпосередньо біля господарської зони або прокладання маршруту через місце відпочинку.

Не потрібно обирати всі наведені приклади. Запиши власні відповіді. Вони стануть критеріями для вибору місця будинку.

Заповни:

Моя умовна ділянка призначена для __________________________________.

Найважливіші потреби майбутніх мешканців: ____________________________.

На ділянці обов’язково має бути ______________________________________.

Під час розміщення будинку потрібно уникнути _________________________.

Крок 2. Намалюй межі ділянки

1. Посередині аркуша намалюй замкнену фігуру довільної форми. Це межа твоєї умовної ділянки.
2. Обери просту або складнішу форму: прямокутну, майже квадратну, витягнуту або неправильну. Жодна форма не є обов’язковою.
3. Не потрібно записувати точні довжини сторін. На цьому етапі достатньо показати форму та зрозуміло відокремити ділянку від території навколо.
4. Якщо зручно, познач кути літерами А, Б, В, Г. Для складнішої форми додай інші літери.
5. Під планом напиши: «Умовна ділянка. Межі вигадані для навчального проєкту».

Приклад схематичного зображення — його не потрібно копіювати точно:

                         ПІВНІЧ
                            ↑
       територія навколо    |     сусідня ділянка
                 А--------------------Б
                /                      \
               /                        \
              Д--------------------------В
                дорога або під'їзд

Запиши відповіді:

• Яку форму має моя ділянка? __________________________________________.
• Які її сторони або частини межують із дорогою чи проходом? ____________.
• Що розташовано за іншими межами? ____________________________________.
• Чому обрана форма може бути зручною або незручною для будинку? ________.

Крок 3. Покажи, що знаходиться навколо

Тепер ділянка має бути не ізольованою фігурою, а частиною навколишнього простору.

1. За межами ділянки додай кілька умовних об’єктів. Можна обрати їх самостійно: дорога, пішохідна стежка, сусідній будинок, дерева, парк, поле, водойма, господарська споруда.
2. Познач лише ті об’єкти, які мають значення для твого проєкту. Не потрібно заповнювати кожен вільний куточок малюнка.
3. Розташовуй об’єкти так, щоб було зрозуміло, з якого боку вони знаходяться.
4. Біля кожного об’єкта постав короткий підпис або символ, який поясниш у легенді.

Наприклад:

                         ↑ Пн
          дерева         |      сусідня ділянка
             ♣     ♣     |   +---------------+
       +-----------------------------+
       |                             |
       |        МОЯ ДІЛЯНКА           |  сусідній
       |                             |  будинок
       +-----------------------------+
       ====== дорога / підхід ========

Це лише приклад. Символи можна замінити простими словами: «дерева», «дорога», «сусідня ділянка».

Відповідай на конкретні запитання:

• З якого боку найзручніше підходити до ділянки? Чому? ________________.
• Які об’єкти навколо можуть створювати зручність? ____________________.
• Які об’єкти можуть створювати незручність або потребують уваги? ______.
• Де, на твою думку, буде найбільш приватна частина ділянки? ___________.

Крок 4. Познач сторони світу

1. На плані намалюй стрілку Пн ↑.
2. Познач південь унизу, схід праворуч, захід ліворуч — якщо стрілка півночі спрямована вгору.
3. Умовно обери, з якого боку ділянки розташована дорога. Не потрібно визначати справжній напрямок на місцевості.
4. Перевір, що підписи «північ», «південь», «схід», «захід» не суперечать стрілці.

                   Пн
                   ↑
             Зх ←  +  → Сх
                   ↓
                   Пд

Запиши:

• З якого боку ділянки розташована дорога? ____________________________.
• Яка частина ділянки віддалена від дороги? ___________________________.
• Де можна було б передбачити тихе місце для відпочинку? _______________.

Крок 5. Додай природні об’єкти й поверхню ділянки

У межах своєї ділянки намалюй або підпиши умовні природні елементи. Ти можеш самостійно визначити, які з них існують у твоїй навчальній моделі.

Обери та познач:

• дерева або кущі;
• ділянку трави чи саду;
• місце, де може накопичуватися вода;
• відкриту, вільну від великих об’єктів частину;
• умовну характеристику ґрунту: наприклад, піщаний, глинистий або змішаний.

Якщо не хочеш додавати певний об’єкт, не додавай його. Важливо, щоб на плані було зрозуміло, що вже займає простір, а що залишається вільним.

Запиши:

• Які природні елементи я залишаю у своєму проєкті? ____________________.
• Яку частину ділянки варто зберегти вільною? Чому? ____________________.
• Який тип ґрунту я умовно обираю для навчальної моделі? _______________.
• Чи є на схемі місце, де може збиратися вода? Якщо так, де? ____________.

Поки що не потрібно доводити, що обраний ґрунт чи рух води відповідають реальній місцевості. Це припущення, яке можна буде уточнити в наступних класах.

Крок 6. Запропонуй місце для будинку

Не малюй відразу єдиний остаточний варіант. Спочатку перевір кілька можливостей.

1. На чернетці намалюй три маленькі копії контуру ділянки.
2. У кожній копії познач будинок простим прямокутником або іншою простою фігурою.
3. У кожному варіанті покажи, з якого боку люди входитимуть на ділянку й до будинку.
4. Подумай, чи залишиться місце для проходу, зелені та господарських потреб.
5. Порівняй варіанти за критеріями з таблиці.

У клітинках можна писати «так/ні», «зручно/незручно» або коротке пояснення. Власні критерії важливіші за спробу вгадати один правильний варіант.

Обери попередній варіант і допиши:

На цьому етапі я обираю варіант ______, тому що ______________________.

Пізніше я готовий/готова переглянути це рішення, якщо __________________.

Крок 7. Створи легенду та оформи першу версію

Легенда — це пояснення символів на плані. Намалюй її збоку або під планом.

Приклад:

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
+---------+  межа ділянки
[  БУД.  ]  будинок (попереднє місце)
==========  дорога або підхід
  ♣        дерево / зелена зона
  ~~~      можливе місце накопичення води
  Пн ↑     напрямок на північ

Не обов’язково використовувати саме ці символи. Можна намалювати власні, якщо вони зрозумілі й пояснені.

У верхній частині аркуша напиши:

• назву: «Земельний паспорт v1. Моя умовна ділянка»;
• клас і дату виконання;
• позначку «Навчальна модель»;
• коротку примітку, що розміри й об’єкти умовні.

Самоперевірка після 5 класу

Постав галочку біля кожного виконаного пункту:

• Я записав/записала, для кого створюю будинок і що важливо мешканцям.
• Я намалював/намалювала замкнену межу ділянки.
• Я показав/показала, що розташовано за межами ділянки.
• Я позначив/позначила північ та інші сторони світу.
• Я додав/додала природні об’єкти або зазначив/зазначила, що їх немає в моїй моделі.
• Я запропонував/запропонувала щонайменше два можливі місця будинку й порівняв/порівняла їх.
• Я обрав/обрала попередній варіант і пояснив/пояснила свій вибір.
• Я пояснив/пояснила умовні позначення.

Результат 5 класу: один читабельний план ділянки та короткий опис її потреб, оточення й попереднього розміщення будинку. У 6-му класі збережи цей аркуш і доповни його — не стирай попередню версію.

6 клас

Версія 2 — «Я уточнюю форму, пропорції та природні умови»

Що зберігається з 5 класу

Залишаються межі ділянки, об’єкти навколо, сторони світу, природні елементи, потреби мешканців і попередній варіант будинку. Якщо за результатами нових завдань ти вирішиш змінити місце будинку, не виправляй стару роботу: зроби новий аркуш і поясни, чому змінив/змінила рішення.

Крок 1. Перемалюй план так, щоб було легше порівнювати розміри

У 5 класі план був схематичним. Тепер потрібно передати співвідношення між частинами ділянки: що довше, що коротше, що ширше, а що вужче.

Обери один спосіб:

Спосіб А — умовна сітка. Намалюй на аркуші легку сітку олівцем або просто використай клітинки, якщо вони є. Познач межу ділянки за лініями сітки. Одна клітинка буде умовною одиницею, а не обов’язково метром.

Спосіб Б — пропорційний ескіз. Намалюй ділянку від руки, але стеж, щоб співвідношення сторін було правдоподібним: якщо одна сторона у твоєму задумі значно довша, на схемі вона також має бути довшою.

Спосіб В — умовний масштаб. Якщо ти хочеш працювати з масштабом, самостійно обери, якому умовному відрізку на папері відповідає частина умовної ділянки. Наприклад, лише як приклад, 1 см на малюнку може відповідати кільком умовним метрам. Точне співвідношення обираєш ти; його потрібно записати на аркуші, щоб читач розумів твій задум.

Запиши:

Для уточненого плану я використовую спосіб ___________________________.

Моя умовна одиниця / принцип пропорцій: ______________________________.

Я передав/передала пропорції ділянки так, щоб _________________________.

Не потрібно визначати точні реальні розміри або копіювати приклад масштабу.

Крок 2. Оціни площу та периметр у власних умовних одиницях

Твоє завдання — зрозуміти, чим відрізняються периметр (довжина межі) і площа (простір усередині межі). Ти можеш виконати це без точних розмірів у метрах.

Якщо працюєш із сіткою:

1. Периметр визнач, порахувавши умовні кроки вздовж зовнішньої межі. Якщо межа йде навскіс, зазнач, що підрахунок приблизний.
2. Площу підрахуй за кількістю клітинок усередині межі. Повні клітинки рахуй як цілі, неповні можна приблизно об’єднати в цілу клітинку.
3. Якщо ділянка складної форми, поділи її подумки або пунктиром на прості частини, а потім склади клітинки.
4. У відповіді зазнач, що це умовний розрахунок за навчальним планом, а не вимірювання справжньої землі.

Приклад принципу підрахунку (не готова ділянка):
+---+---+---+---+
|   |   |   |   |
+---+---+---+---+
|   |   |   |   |
+---+---+---+---+

Кожна маленька клітинка — умовна одиниця площі.
Кількість клітинок на межі не є площею: межа описує периметр.

Якщо не використовуєш сітку, можна написати якісну оцінку: «ділянка витягнута», «площа відносно невелика», «значна частина площі залишається вільною». Проте поясни, на чому ґрунтується така оцінка.

Запиши:

• Яка частина плану показує периметр? _________________________________.
• Як ти оцінив/оцінила площу? ________________________________________.
• Які частини межі або площі було найважче оцінити? ____________________.
• Як форма впливає на можливість розташувати будинок і залишити вільний простір? ______________________________________________________________.

Приклад формули, а не обов’язкових чисел: для прямокутника площу можна оцінити як добуток двох сторін, а периметр — як суму довжин усіх сторін. Якщо ти не задаєш довжин, не потрібно підставляти числа.

Крок 3. Додай схему рельєфу

Рельєф — це те, як поверхня ділянки підвищується або знижується. Для навчальної моделі не потрібні справжні висотні вимірювання.

1. Поділи умовну ділянку на частини: відносно вища, приблизно рівна, відносно нижча.
2. Якщо твоя ділянка задумана як рівна, так і напиши. Не потрібно спеціально вигадувати схил.
3. Якщо є схил, намалюй стрілку від вищої частини до нижчої.
4. Зверни увагу, де може збиратися вода.
5. Додай на план літерні позначки, наприклад В — відносно вище місце, Н — відносно нижче місце. Позначки не означають конкретних висот.

Приклад умовного схилу:
        Вища частина
       +-------------+
       | В       ↘   |
       |          ↘  |
       |             |
       +---------- Н-+
             Нижча частина

Стрілка показує напрямок можливого руху води, а не виміряну висоту.

Відповідай:

• Чи є в моїй моделі схил? ____________________________________________.
• Якщо є, куди спрямований умовний стік води? __________________________.
• Де вода може затримуватися? ________________________________________.
• Чи варто ставити будинок у найнижчій частині за моїм задумом? Чому? ___ .

Крок 4. Опиши ґрунт і його можливі властивості

Вибери для навчальної моделі один тип ґрунту або суміш. Це припущення, а не результат реального дослідження.

Для орієнтування:

• Піщаний ґрунт зазвичай краще пропускає воду, але його поведінка залежить від складу та стану.
• Глинистий ґрунт часто пропускає воду повільніше й може утримувати вологу.
• Суглинок або змішаний ґрунт може мати проміжні властивості.

Ці описи — спрощені навчальні приклади. Не потрібно доводити, що такий ґрунт є на справжній ділянці.

Заповни таблицю:

Приклад відповіді: «У моделі обираю ґрунт, що повільно пропускає воду; тому позначаю напрямок відведення поверхневого стоку та не планую місце збору води біля будинку». Це лише приклад логіки, а не єдина правильна відповідь.

Крок 5. Розділи ділянку на функціональні зони

Функціональна зона — це частина території, призначена для певної діяльності.

Обери ті зони, які відповідають твоєму проєкту. Можливі варіанти:

• житлова зона — будинок і простір безпосередньо біля нього;
• вхідна зона — шлях від дороги до входу;
• зелена зона — дерева, кущі, сад або інші рослини;
• зона відпочинку — місце для спокійного перебування надворі;
• господарська зона — місце для зберігання речей або виконання побутових справ;
• зона руху — проходи та, якщо потрібно за задумом, проїзд;
• зона, яку потрібно залишити вільною — наприклад, через умовний стік води або для майбутнього обслуговування.

1. Нанеси кожну зону на план окремим написом, простим візерунком або межею.
2. Перевір, чи не займають дві зони одне й те саме місце без пояснення.
3. Перевір, чи можна пройти від краю ділянки до входу, зелених зон та інших потрібних місць.
4. Підпиши, що саме відбуватиметься в кожній зоні.

Схематичний приклад зонування:
+----------------------------------+
| ЗЕЛЕНА ЗОНА       | ВІДПОЧИНОК   |
|                   |              |
|-------------------+--------------|
| ВІЛЬНИЙ ПРОСТІР   |   БУДИНОК    |
| / можливий стік   |              |
+-------------------+------||------+
                           || підхід
===========================дорога===

Письмові відповіді:

• Які функціональні зони я передбачив/передбачила? _____________________.
• Яка зона має бути ближче до входу? Чому? _____________________________.
• Які зони бажано відокремити одна від одної? __________________________.
• Який простір потрібно залишити вільним і для чого? ___________________.

Крок 6. Перевір розміщення об’єктів і будинку

Тепер перевір не лише сам будинок, а й взаємне розташування всіх елементів.

Для кожного об’єкта відповідай:

• Чи не перекриває він вхід або головний прохід?
• Чи не опиняється зелена зона там, де за твоїм задумом проходить вода?
• Чи зручно користуватися господарською зоною?
• Чи залишається місце для руху й обслуговування будинку?
• Чи є можливість провести майбутні інженерні мережі, не прокладаючи їх через кожну зону?

Точних відстаней у метрах вимагати не потрібно. Для попередньої перевірки використовуй формулювання «поруч», «далі від», «уздовж межі», «між будинком і входом», «не перетинає головний прохід». Якщо хочеш, можеш самостійно показати відстань умовними клітинками.

Крок 7. Порівняй два або три варіанти розміщення

Використай той самий набір критеріїв для всіх варіантів. Не змінюй критерії лише для того, щоб виправдати улюблений варіант.

У таблиці можна використовувати слова «добре», «прийнятно», «потребує змін» або короткі пояснення. Якщо хочеш використати числові оцінки, самостійно обери просту шкалу та поясни її. Числа не є обов’язковими.

Висновок:

Я обираю варіант ______. Найважливіша причина — ______________________.

Його слабке місце — _________________________________________________.

Щоб поліпшити рішення, я ____________________________________________.

Крок 8. Оформи Земельний паспорт v2

На новому аркуші перемалюй уточнений план. На ньому мають бути:

• межі та форма ділянки;
• північ і сторони світу;
• об’єкти навколо;
• природні елементи;
• умовна схема рельєфу й напрямку стоку води, якщо вони передбачені;
• ґрунт як умовне припущення;
• функціональні зони;
• будинок у вибраному місці;
• вхід і головний підхід;
• легенда паспорту та короткий текст про вибір.

Підпис: «Земельний паспорт v2. Уточнений навчальний план».

Самоперевірка після 6 класу

• Я зберіг/зберегла ідею та основні дані першої версії.
• Я показав/показала пропорції ділянки й пояснив/пояснила обраний спосіб.
• Я розумію різницю між периметром і площею.
• Я описав/описала рельєф як умовну модель, не видаючи припущення за вимірювання.
• Я обрав/обрала тип ґрунту й пояснив/пояснила можливі наслідки.
• Я розділив/розділила ділянку на функціональні зони.
• Я порівняв/порівняла варіанти розміщення будинку за спільними критеріями.
• Я оформив/оформила нову версію плану з легендою/умовними позначками.

Результат 6 класу: уточнений пропорційний план, схема функціональних зон і письмове обґрунтування вибраного місця будинку.

7 клас

Версія 3 — «Я готую проєктний план ділянки»

Що зберігається з попередніх класів

Ти зберігаєш контур ділянки, оточення, сторони світу, природні умови, функціональні зони й обраний варіант будинку. Тепер план має відповідати на запитання: чи можна організувати територію так, щоб будинок, доступ до нього, природні умови й можливі інженерні мережі не заважали одне одному?

Крок 1. Склади коротку картку вихідних даних

На початку нової версії зафіксуй, що є даними твоєї навчальної моделі, а що — припущеннями.

На цьому етапі не потрібно шукати справжній документ про власність, кадастровий номер або реальні координати. Тема документів вивчається як розуміння того, які відомості потрібні для реального проєктування.

Крок 2. Розрізни власність, користування та проєктні припущення

Для навчального проєкту обери один умовний статус ділянки, наприклад: «умовно належить родині», «умовно орендована» або «використовується за домовленістю». Це приклад для розуміння понять, а не юридичний висновок.

Запиши:

• Умовний статус ділянки: _________________________________________.
• Які відомості були б важливими для реального проєкту? Наприклад: підтверджені межі, призначення землі, обмеження, доступ до дороги.
• Яких даних у моїй навчальній моделі немає? ________________________.
• Що я не буду видавати за факт? __________________________________.

Головна ідея: проєктувальник не повинен самостійно вигадувати правовий статус або реальні межі. Якщо дані невідомі, їх позначають як такі, що потребують перевірки.

Крок 3. Познач межі та умовні опорні точки

1. На проєктному плані познач поворотні кути межі літерами А, Б, В, Г та іншими за потреби.
2. Перевір, що межа є замкненою і жодна її частина не зникає за іншою лінією.
3. Якщо ділянка неправильної форми, можна позначити її кути послідовно.
4. Не потрібно вписувати справжні координати. За бажанням можна придумати умовну сітку або умовні координати, але підписати, що вони навчальні.
5. Познач, з якого боку є доступ із дороги або проходу.

Запитання для перевірки:

• Чи можна однозначно зрозуміти, де закінчується ділянка? ______________.
• Чи зрозуміло, з якого боку до неї потрапляють? _______________________.
• Які межі в реальному проєкті потрібно було б перевірити за офіційними даними? ______________________________________________________________.

Крок 4. Прив’яжи будинок до меж ділянки

Прив’язка означає, що на плані видно не тільки форму будинку, а й його розташування відносно меж і доступів.

1. Намалюй контур будинку у вибраному місці.
2. Покажи, куди спрямований головний вхід.
3. Від кожної найближчої сторони будинку до відповідної межі проведи коротку допоміжну лінію або стрілку.
4. Якщо використовуєш умовну сітку, можна порахувати проміжки в клітинках. Якщо ні — підпиши розташування словами: «ближче до північної межі», «відсунений від дороги», «залишено простір між будинком і зеленoю зоною».
5. Познач навколо будинку умовну зону перевірки відступів. Не потрібно підбирати нормативні відстані або видавати їх за правильні. Напиши: «Фактичні нормативні відступи для реального проєкту потребують перевірки».

Приклад ідеї прив'язки (не в масштабі):
     межа ділянки
+-----------------------------------+
|                                   |
|       <--- простір --->           |
|           +-------------+         |
|           |   БУДИНОК   |         |
|           +------||-----+         |
|                  || шлях          |
+------------------||---------------+
                   дорога

Стрілки показують взаємне розташування, а не точні нормативні відступи.

Запиши пояснення:

• Чому будинок розташований саме в цій частині ділянки? ________________.
• Який простір залишається перед входом? ______________________________.
• Яка частина ділянки залишається вільною для інших потреб? ____________.
• Які відступи або обмеження не можна підтвердити без реальних даних? ___ .

Крок 5. Познач зони, де розміщення обмежене або потребує перевірки

На реальній ділянці не всю територію можна використати однаково. У навчальній моделі створи карту обмежень, не посилаючись на вигадані нормативні числа.

Використай такі категорії:

• Зона, яку бажано залишити вільною: наприклад, місце можливого стоку води або головний прохід.
• Зона природних об’єктів: дерево чи зелена ділянка, яку ти вирішив/вирішила зберегти.
• Зона доступу: місце для входу й підходу.
• Зона можливих комунікацій: умовний коридор, яким у майбутньому можуть пройти мережі.
• Зона, що потребує нормативної перевірки: смуга біля меж або об’єктів, для якої не можна встановлювати остаточні відступи без підтверджених даних.

Відобрази ці частини штрихуванням, пунктиром або підписами. У легенді поясни кожен знак.

Перевір: чи не потрапив будинок у зону, яку ти сам/сама позначив/позначила як небажану? Якщо потрапив, або зміни розміщення, або поясни, як зміниться призначення зони.

Крок 6. Додай вертикальну організацію ділянки

Вертикальна організація — це уявлення про те, де поверхня вища або нижча та куди може рухатися вода. Не потрібно вказувати висотні відмітки в метрах.

1. Перенеси умовні позначки вищої й нижчої частин із версії 2.
2. Додай стрілки можливого поверхневого стоку.
3. Познач місце, де стік може наближатися до будинку, входу або проходу.
4. Якщо поверхня в твоїй моделі рівна, зазнач: «Рельєф умовно прийнятий рівним; напрямок стоку потребує уточнення в реальному проєкті».
5. Запропонуй просте проєктне рішення: наприклад, змінити місце будинку, залишити вільний коридор для води або не розміщувати важливу зону в найнижчій частині.

Вища частина                  Нижча частина
      В  ↘  ↘  ↘  ↘  ↘  ↘  Н
+------------------------------------+
|       вільний коридор стоку        |
|   +------------+                   |
|   |  БУДИНОК   |   зелена зона     |
|   +------------+                   |
+------------------------------------+

Стрілки на схемі — лише умовне пояснення. Ти не визначаєш справжній напрямок води.

Крок 7. Познач можливі зовнішні інженерні точки

Ти ще не проєктуєш повні внутрішні мережі — це буде в інженерному паспорті. Тут потрібно лише передбачити, звідки вони могли б підходити до ділянки.

На плані можна умовно позначити:

• можливий напрямок електропостачання;
• можливе джерело води;
• можливий напрямок відведення стічних вод;
• можливий доступ для обслуговування;
• інші ресурси, які потрібні за твоїм задумом.

Не потрібно стверджувати, що ці мережі справді існують або підключення гарантовано доступне. Умовні точки можна позначити літерами, наприклад Е — електрика, В — вода, К — каналізація, та описати в легенді.

Умовна зовнішня інфраструктура:
             можлива точка води (В)
                       |
+--------------------------------------+
|       +-------------+                |
|       |   БУДИНОК   |------ (Е)      |
|       +-------------+                |
|                                      |
+-------------------||------------------+
                    || доступ / дорога
              напрямок каналізації (К)

Схема не показує технічних рішень чи точного маршруту. Вона допомагає перевірити, чи є на ділянці місце для можливих підключень і чи не конфліктуватимуть вони з іншими зонами.

Запиши:

• Які ресурси потрібні моєму будинку? _________________________________.
• З якого боку умовно можуть підійти зовнішні мережі? __________________.
• Чи перетинає можливий маршрут будинок або важливу зону? ______________.
• Що потрібно перевірити перед реальним підключенням? __________________.

Крок 8. Склади проєктний висновок

Напиши коротку відповідь на кожне запитання:

1. Чому вибране місце будинку підходить для цієї ділянки?
2. Які природні умови вплинули на розміщення?
3. Як організований доступ до будинку?
4. Де залишено місце для зелені, відпочинку та господарських потреб?
5. Які коридори потрібні для можливих інженерних мереж?
6. Які дані залишаються припущеннями й потребують перевірки в реальному проєкті?

Крок 9. Оформи Земельний паспорт v3

Фінальний аркуш версії 3 має показувати:

• межі ділянки та опорні кути;
• напрямок на північ і об’єкти оточення;
• будинок із позначеним входом;
• взаємне положення будинку й меж;
• функціональні зони;
• природні елементи, умовний рельєф і стік води;
• зони, які бажано залишити вільними або перевірити;
• можливі точки й коридори зовнішніх мереж;
• легенду, пояснення вибору й перелік припущень.

Підпис: «Земельний паспорт v3. Проєктний план ділянки».

Самоперевірка після 7 класу

• Я відокремив/відокремила умовні дані від відомостей, яких у моделі немає.
• Я позначив/позначила межі послідовно й зрозуміло.
• Я показав/показала, як будинок розміщений відносно меж.
• Я позначив/позначила доступ до будинку та вільні простори.
• Я визначив/визначила зони, які не варто займати або потрібно перевірити.
• Я врахував/врахувала умовний рельєф і можливий стік води.
• Я вказав/вказала можливі точки підключення ресурсів, не подаючи їх як фактичні.
• Я пояснив/пояснила рішення письмово.

Результат 7 класу: проєктний план ділянки, що пов’язує будинок, межі, функціональні зони, природні умови, доступ і можливі зовнішні мережі.

8 клас

Версія 4 — «Я враховую оточення, сонце, вітер, воду й маршрути»

Що зберігається з попередніх класів

Не змінюй без пояснення контур ділянки, основне розміщення будинку, функціональні зони та коридори можливих мереж. Тепер перевір, як територія взаємодіє з природними умовами й сусідніми об’єктами.

Головне питання 8 класу: як зробити так, щоб будинок і ділянка були зручними, а сонце, вітер, вода та маршрути не створювали зайвих проблем?

Крок 1. Створи схему контексту

Контекст — це оточення, яке впливає на ділянку. На новому аркуші перенеси межу й будинок, а за межами ділянки познач умовні об’єкти, що мають значення для рішення.

Для кожного об’єкта допиши його можливий вплив:

Не потрібно додавати всі об’єкти. Обери ті, що справді впливають на твою модель.

Крок 2. Покажи умовний рух сонця

Для навчального ескізу можна використати загальну схему: сонце з’являється зі східного боку, проходить видимий шлях небом і зникає із західного боку. Реальне освітлення залежить від сезону, широти, погоди та перешкод; твоя схема не є точним астрономічним розрахунком.

1. На плані збережи стрілку півночі.
2. Познач східний бік як умовний напрямок ранкового сонця, а західний — вечірнього.
3. Вибери зони, яким за задумом потрібне більше світла, та зони, де тінь прийнятна.
4. Познач об’єкти, що можуть давати тінь: будинок, умовні дерева або сусідні будівлі.
5. Подивись, чи не затінює будинок місце, яке ти відвів/відвела для саду або відпочинку.

                         Пн
                         ↑
          Зх  ←----------------→  Сх
        вечірнє сонце       ранкове сонце

      [можлива тінь]    +-----------+
                        |  будинок  |
                        +-----------+

Запиши:

• Яка зона в моїй моделі має отримувати більше сонячного світла? _______.
• Яка частина може бути затіненою? ____________________________________.
• Чи створює будинок тінь там, де вона небажана? ______________________.
• Чи варто трохи змінити розміщення будинку або зелені? Чому? __________.

Крок 3. Додай умовні вітрові умови

Не потрібно знати справжню розу вітрів місцевості. Вибери навчальний сценарій: наприклад, вважай, що вітер найчастіше приходить з одного обраного боку, або познач декілька можливих напрямків.

1. Намалюй одну або кілька стрілок, що показують умовний напрямок вітру.
2. Визнач, які зони можуть бути більш відкритими вітру.
3. Подумай, чи потрібно розміщувати місце відпочинку в більш захищеній частині.
4. Перевір, чи не створює твоя схема суперечність: наприклад, місце, яке задумане як тихе й захищене, розташоване на повністю відкритій стороні.
5. Запиши, що це припущення для моделі, а не прогноз реальних вітрів.

Питання:

• З якого боку в моєму сценарії приходить умовний вітер? _________________
• Які зони найбільш відкриті? __________________________________________
• Де варто передбачити захищений простір? ______________________________
• Яке рішення допомагає зробити простір комфортнішим? __________________

Крок 4. Уточни поверхневий стік і водовідведення

Перевір, чи узгоджені між собою рельєф, будинок, проходи та функціональні зони.

1. Перенеси на план відносно вищі й нижчі частини ділянки.
2. Намалюй стрілки можливого руху води після дощу.
3. Познач, де вода може рухатися вільно, де може затримуватись, а де її шлях перекритий будинком або іншими об’єктами.
4. Запропонуй, як зменшити конфлікт. Наприклад, змінити умовне розміщення будинку, залишити вільний коридор для стоку або не розміщувати важливий прохід у найнижчій частині моделі.
5. Не кресліть технічну дренажну систему: на цьому етапі важливо показати проблему й просторовий принцип її розв’язання.

        можливий напрямок стоку
                 ↘  ↘  ↘
+--------------------------------------+
| зелена зона       вільний коридор    |
|                    ↘  ↘  ↘           |
|      +-----------+         НИЖЧЕ      |
|      |  БУДИНОК  |                    |
|      +-----------+                    |
+----------------------||---------------+
                       || вхід / дорога

Запиши:

• Де проходить умовний шлях води? ______________________________________
• Чи перетинає він будинок або головний підхід? ________________________
• Яке коригування ти вносиш або чому залишаєш план без змін? ____________
• Які дані для реального водовідведення потрібно було б отримати? _______

Крок 5. Побудуй маршрути людей і господарського доступу

На плані повинно бути зрозуміло, як люди користуватимуться ділянкою.

1. Познач головний пішохідний маршрут від дороги до входу.
2. Якщо у твоєму задумі потрібен господарський доступ, познач його окремою лінією.
3. Проведи маршрути до тих зон, якими користуватимуться мешканці: наприклад, від входу до місця відпочинку або саду.
4. Познач місця, де маршрути перетинаються.
5. Перевір, чи не змушує один маршрут проходити через іншу функціональну зону без потреби.
6. Якщо маршрути перетинаються, поясни, чи це зручно. За необхідності зміни схему.

+--------------------------------------+
| ЗЕЛЕНА ЗОНА  <....>  ВІДПОЧИНОК      |
|      ^                   ^           |
|      : пішохідний шлях   :           |
|      :        +----------+           |
|      +........| БУДИНОК  |           |
|               +----||----+           |
+--------------------||----------------+
                     || від дороги

..... умовний маршрут пішки

Відповідай:

• Звідки починається головний маршрут і куди веде? _____________________
• Які зони він з’єднує? _______________________________________________.
• Чи є зайві перетини маршрутів? ______________________________________.
• Як організувати доступ так, щоб не порушувати приватність і спокій? ___ .

Крок 6. Оціни сонячний потенціал вільних частин ділянки

Тут не потрібно розраховувати виробіток сонячних панелей або знати технічні характеристики обладнання. Потрібно знайти на плані місця, які за твоєю схемою можуть отримувати більше або менше сонячного світла.

1. Познач відносно відкриті для сонця частини ділянки.
2. Познач частини, що можуть затінюватися будинком, деревами чи сусідніми об’єктами.
3. Визнач, де за твоїм задумом було б логічно розглядати використання сонячної енергії: на відповідній частині даху або у відкритій зоні, якщо це узгоджується з іншими потребами.
4. Не вважай таку зону автоматично придатною для встановлення обладнання. Це лише попередня оцінка потенціалу.

Запиши:

• Яку частину ділянки я вважаю найбільш відкритою для сонця? ____________
• Які перешкоди можуть затінювати її? __________________________________
• Який варіант використання сонячної енергії можна дослідити далі? ______
• Що ще потрібно перевірити перед реальним рішенням? ___________________

Крок 7. Узгодь усі схеми на одному плані

Збери попередні результати на одному аркуші або на кількох аркушах із однаковою орієнтацією та зрозумілими посиланнями між ними.

На інтегрованому плані мають узгоджуватися:

• межі й оточення ділянки;
• будинок та його вхід;
• функціональні зони;
• умовний рельєф і стік води;
• рух сонця та тіні;
• умовні напрямки вітру;
• пішохідні й господарські маршрути;
• можливі точки та коридори зовнішніх мереж;
• зони, що потребують уточнення.

Якщо все не вміщується на одному аркуші, створи головний план і додаткові схеми: «Сонце й вітер», «Рельєф і стік», «Маршрути й мережі». На кожній додатковій схемі вкажи, що вона стосується тієї самої ділянки, і збережи однаковий напрямок півночі.

Крок 8. Оформи Земельний паспорт v4

Назва: «Земельний паспорт v4. Інтегрована модель ділянки».

Додай короткий висновок:

Які природні або просторові умови найбільше вплинули на план? __________.

Який конфлікт між будинком, маршрутами, водою, сонцем або мережами я знайшов/знайшла? ________________________________________________________.

Як я його розв’язав/розв’язала або що пропоную змінити? _______________.

Які припущення досі не підтверджені? _________________________________ .

Самоперевірка після 8 класу

• Я показав/показала оточення та описав/описала його вплив.
• Я врахував/врахувала умовний рух сонця й можливі тіні.
• Я описав/описала умовні вітрові умови.
• Я перевірив/перевірила напрямок стоку води та його конфлікти з будинком і проходами.
• Я показав/показала пішохідні й, за потреби, господарські маршрути.
• Я оцінив/оцінила відносний сонячний потенціал, не видаючи його за точний розрахунок.
• Я узгодив/узгодила план і додаткові схеми.
• Я записав/записала проблеми, які виявив/виявила, та рішення для їх усунення.

Результат 8 класу: інтегрована модель ділянки, у якій будинок узгоджений з умовним мікрокліматом, водою, маршрутами, функціональними зонами та можливими мережами.

9 клас

Фінальна версія — «Я перевіряю й обґрунтовую рішення»

Мета

Зібрати в єдину логічну систему всі напрацювання попередніх років, порівняти можливі рішення, виявити суперечності й пояснити, чому остаточне розміщення будинку найкраще відповідає потребам умовної ділянки.

Фінальна версія може містити умовні розрахунки й модельні ціни, але не повинна створювати враження, що це офіційна землевпорядна документація або підтверджений проєкт для будівництва.

Крок 1. Проведи комплексний аналіз ділянки

Переглянь версії 1–4 і склади список усіх чинників, які впливають на розміщення будинку.

У стовпці «Статус даних» познач, що є умовою навчальної моделі, що є висновком із власної схеми, а що для реального проєкту потребувало б перевірки.

Крок 2. Склади список проєктних обмежень

Обмеження — це обставина, яку потрібно врахувати, навіть якщо вона ускладнює бажане рішення. Розділи їх на три групи.

А. Умовні фізичні обмеження — форма, рельєф, вода, наявні об’єкти, обмежений вільний простір.

Б. Функціональні обмеження — необхідність підійти до входу, зберегти зелену зону, відокремити приватний простір від господарського.

В. Питання для перевірки в реальному проєкті — правовий статус, підтверджені межі, містобудівні умови, нормативні відстані, доступність мереж, ґрунтові та геодезичні дані.

Заповни:

Не вигадуй нормативні відстані та не називай їх «обов’язковими», якщо вони не були надані вчителем як частина умовної задачі. У навчальному паспорті достатньо позначити місце, де такі обмеження слід перевірити.

Крок 3. Перевір площу, периметр і використання території

Якщо в попередніх класах ти використовував/використовувала сітку чи умовні одиниці, можеш узагальнити розрахунки. Якщо розміри не задавалися, не потрібно вигадувати точні значення. Можна працювати з відносними частками, умовними клітинками або якісними оцінками.

Визнач:

• яка частина ділянки зайнята контуром будинку;
• які частини відведено під вхід і маршрути;
• яку частину залишено зеленою або вільною;
• чи є зони, які дублюють функції одна одної;
• чи залишається достатньо простору для тих видів користування, які ти назвав/назвала важливими на початку.

Якщо використовуєш сітку, підрахуй клітинки кожної зони. Наприклад, можна записати «будинок займає приблизно таку-то частку клітинок», а не переводити це у квадратні метри. Будь-які числові значення є умовними, якщо для них не задано підтверджених вихідних даних.

Відповідай:

• Яка зона займає найбільшу частину моєї умовної ділянки? ______________.
• Чи відповідає це потребам мешканців? _________________________________.
• Яку зону можна зменшити або змінити без втрати важливої функції? ______.
• Чи є достатньо місця для входу, проходів, зелені й можливих мереж? ____.

Крок 4. Порівняй остаточні варіанти розміщення

Навіть якщо ти вже обрав/обрала місце будинку, повернись до альтернатив. Це допоможе перевірити, чи рішення не стало звичним лише тому, що ти обрав/обрала його раніше.

1. Візьми основний варіант із версії 4.
2. Намалюй ще один або два варіанти на маленьких схемах.
3. Для всіх варіантів використай однакові критерії.
4. Оціни, наскільки добре кожен варіант відповідає кожному критерію. Можна використовувати слова «добре / прийнятно / слабко». За бажанням можна обрати власну числову шкалу, але це не обов’язково.
5. Після порівняння запиши не лише перевагу переможця, а й його слабке місце.

Висновок:

Найкращим для моєї навчальної моделі вважаю варіант ______, тому що ____.

Найбільша перевага цього варіанта — __________________________________.

Найважливіший недолік або ризик — ___________________________________.

Я зменшив/зменшила цей недолік так: _________________________________ .

Крок 5. Додай модельну економічну оцінку землі

Це завдання не вимагає шукати реальну ціну землі. Мета — зрозуміти, що земельна ділянка є одним із ресурсів проєкту, а її умовна вартість впливає на бюджет.

Обери один спосіб:

Спосіб А — словесна оцінка. Познач умовну вартість як «низька», «середня» або «висока» й поясни, як змінилася б загальна сума, якби ця вартість зросла. Це порівняльна модель, не оцінка ринку.

Спосіб Б — умовна ціна. Якщо вчитель надав модельні ціни, скористайся ними. Якщо ні, за бажанням придумай власне умовне значення й обов’язково підпиши його як навчальне. Не потрібно відтворювати реальні ціни.

Запиши:

• Який сценарій вартості землі я використовую? ________________________.
• Чи входить вартість землі до загального бюджету мого проєкту? __________.
• Якщо умовна вартість землі зросте, які інші витрати або рішення доведеться переглянути? ______________________________________________________.
• Чому не можна використовувати мою умовну оцінку як ринкову? ___________.

Крок 6. Підготуй остаточний план земельного паспорта

Перемалюй або акуратно зведи найкращі рішення попередніх версій на фінальний план. Важливіше, щоб план був читабельним і узгодженим, ніж щоб він був художньо досконалим.

На фінальному плані потрібно показати:

1. назву проєкту та позначку «Умовна навчальна модель»;
2. межу й форму ділянки;
3. напрямок на північ;
4. об’єкти навколо, що впливають на проєкт;
5. будинок і його головний вхід;
6. функціональні зони;
7. збережені природні об’єкти;
8. умовний рельєф і напрямок можливого стоку води;
9. пішохідні та господарські маршрути;
10. можливі зовнішні точки й коридори інженерних мереж;
11. зони, що потребують нормативної або технічної перевірки;
12. легенду всіх символів.

Якщо деталі роблять головний план нечитабельним, використовуй додаткові схеми. На них мають бути та сама орієнтація й ті самі позначення будинку та меж.

Крок 7. Напиши повне обґрунтування розміщення

Напиши зв’язний текст із відповідями на запитання нижче. Не потрібно писати довгий твір — важливо дати конкретні пояснення.

• Чому будинок розміщений саме тут? Назви головні критерії.
• Як форма ділянки вплинула на план? Поясни, які зони через це розміщені саме так.
• Як враховано природні умови? Поясни рішення щодо ґрунту, рельєфу, води, сонця та вітру як умовних чинників.
• Як організовано доступ? Опиши шлях від дороги до входу та зв’язок між основними зонами.
• Як передбачено можливі мережі? Покажи, що для них зарезервовано простір і що треба перевірити.
• Які альтернативи розглядалися? Назви причину, чому ти не обрав/обрала інші варіанти.
• Які припущення залишилися? Не приховуй невідомі дані.
• Що може змусити тебе змінити рішення? Наприклад, інші підтверджені межі, умови ґрунту, доступність мереж або обов’язкові обмеження.

Крок 8. Склади перелік даних, які в реальному проєкті треба перевірити

Це важлива частина інженерної роботи. Вона показує, що ти розумієш межі власної навчальної моделі.

Можливий список:

• фактичні межі та офіційні дані про ділянку;
• правовий статус і допустиме використання землі;
• чинні містобудівні обмеження й нормативні відступи;
• топографічні та висотні дані;
• геологічні й ґрунтові умови;
• можливі точки підключення до мереж і технічні умови;
• реальний напрямок поверхневого стоку та потреби водовідведення;
• умови доступу, обслуговування й пожежного проїзду, якщо це потрібно проєкту;
• інші питання, які випливають саме з твоєї моделі.

Не потрібно самостійно збирати ці дані. У паспорті зазнач лише, що саме необхідно перевірити перед реальним проєктуванням.

Крок 9. Підготуй титульний аркуш і зміст

Титульний аркуш:

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПАСПОРТ

Назва проєкту: __________________________________
Автор / авторка: _________________________________
Клас: ____________________________________________
Версія: Фінальна навчальна модель

Коротка ідея розміщення будинку:
__________________________________________________
__________________________________________________

Примітка: усі вихідні дані умовні; це навчальна модель,
а не офіційна землевпорядна документація.

Зміст може бути таким:

1. Потреби мешканців і завдання ділянки.
2. План меж та оточення.
3. Орієнтація й умовні природні умови.
4. Форма, пропорції, площа та периметр у прийнятих умовних одиницях.
5. Функціональні зони.
6. Рельєф, стік води та ґрунт як навчальні припущення.
7. Прив’язка будинку до ділянки.
8. Доступ і маршрути.
9. Можливі зовнішні інженерні точки та коридори.
10. Умовні обмеження й дані для перевірки.
11. Порівняння альтернатив.
12. Економічна модель вартості землі.
13. Фінальний план і обґрунтування.

Крок 10. Проведи фінальний аудит

Перш ніж подавати паспорт, перевір його за трьома групами критеріїв.

А. Чи зрозуміло читається план?

• Межа ділянки замкнена та зрозуміла.
• Є стрілка півночі.
• Усі символи розшифровані в легенді.
• Будинок, вхід і основні зони помітні.
• Додаткові схеми не суперечать головному плану.

Б. Чи узгоджуються рішення?

• Головний маршрут веде до входу.
• Будинок не перекриває зону, яку я сам/сама позначив/позначила як важливий коридор стоку.
• Функціональні зони мають зрозуміле призначення.
• Можливі точки мереж не забуваються й не конфліктують із головними зонами без пояснення.
• Обране місце відповідає потребам мешканців, записаним у 5 класі.
• Якщо рішення змінилося, я пояснив/пояснила причину.

В. Чи чесно описані дані?

• Умовні дані позначені як умовні.
• Я не видаю приклади за точні розміри власної ділянки.
• Я не вигадую реальні координати, документи або нормативні відстані.
• Я склав/склала список питань, які треба перевірити в реальному проєкті.
• Економічні оцінки позначені як модельні.

Самоперевірка після 9 класу

• Я зібрав/зібрала зміст усіх п’яти навчальних років.
• Я провів/провела комплексний аналіз ділянки.
• Я сформулював/сформулювала обмеження та перевірив/перевірила, чи враховані вони в плані.
• Я порівняв/порівняла альтернативні розміщення будинку.
• Я обґрунтував/обґрунтувала фінальне рішення.
• Я додав/додала умовну економічну оцінку або порівняльний сценарій вартості землі.
• Я позначив/позначила всі відомі припущення та невирішені питання.
• Я підготував/підготувала фінальний план і титульний аркуш.

Результат 9 класу: фінальний Земельний паспорт — узгоджена навчальна модель ділянки з планом, поясненнями, порівнянням варіантів, моделлю використання території та переліком даних, які в реальному проєкті потребували б професійної перевірки.

Додаток А. Універсальні шаблони для копіювання в зошит

1. Картка ділянки

НАЗВА ДІЛЯНКИ: _____________________________________
ПРИЗНАЧЕННЯ БУДИНКУ: _______________________________
ОСНОВНІ ПОТРЕБИ МЕШКАНЦІВ: _________________________
ФОРМА ДІЛЯНКИ: _____________________________________
ЩО Є ЗА МЕЖАМИ: ____________________________________
НАПРЯМОК ПІВНОЧІ НА ПЛАНІ: _________________________
ПРИРОДНІ УМОВИ (УМОВНО): ___________________________
ВИБРАНЕ МІСЦЕ БУДИНКУ: ____________________________
ГОЛОВНА ПРИЧИНА ВИБОРУ: ___________________________
ЩО ПОТРЕБУЄ ПЕРЕВІРКИ: ____________________________
ВЕРСІЯ ПАСПОРТА: ___________________________________

2. Таблиця «Факт, припущення чи питання?»

3. Журнал змін між версіями

4. Короткий чекліст для перевірки плану однокласником

Попроси однокласника прочитати план і відповісти:

• Чи зрозуміло, де межа ділянки?
• Чи можна знайти північ?
• Чи зрозуміло, де будинок та його вхід?
• Чи легко відрізнити різні функціональні зони?
• Чи всі символи пояснені?
• Чи видно напрямок можливого стоку води, якщо він передбачений?
• Чи зрозуміло, як пройти до будинку?
• Чи є на плані невирішена суперечність?
• Яке одне поліпшення зробило б план зрозумілішим?

Після перевірки запиши, що саме ти змінив/змінила. Це і є простий цикл design thinking: створити рішення, отримати відгук і вдосконалити його.

Як користуватися матеріалами

Для переходу на необхідний урок натисність на ваш клас в меню навігації сайту. Наприклад, 7 клас. Після цього розгорнеться весь доступний список уроків.

Назва кожного уроку починається з трьох цифр. Наприклад, перший урок в списку для 7 класу:

7-1-1 — Власність і користування.

Кожна з цих цифр означає:

• Перша цифра: Номер класу
• Друга цифра: Номер модуля
• Третя цифра: Номер уроку в модулі

Тобто урок 7-1-1 — це 7-й клас - 1-й модуль - 1-й урок.

5 Клас

Модуль 1. Земля

• 5-1-1 — Моя територія: що знаходиться навколо?
• 5-1-2 — Ділянка: форма і межі
• 5-1-3 — Вимірюємо територію
• 5-1-4 — Сторони світу та орієнтація
• 5-1-5 — Форма ділянки та її можливості
• 5-1-6 — Природні об’єкти і матеріали території
• 5-1-7 — Де краще поставити будинок?

Модуль 2. Архітектура

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 3. Будівництво

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 4. Інженерія

• Скоро тут з’являться уроки

5-1-1 — Моя територія: що знаходиться навколо?

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке територія та об’єкти на ній;
• навчишся відрізняти природні об’єкти від створених людиною;
• зрозумієш, чим територія добра або незручна для життя;
• створиш першу сторінку паспорта-портфоліо.

📖 1. З чого починається будинок

Уяви, що тобі подарували цеглу, дошки та цемент і сказали: «Будуй!» Із чого почати? Ні, не з фундаменту й не зі стін. Спочатку треба відповісти на запитання: де? На якому місці? Що є поруч? Чи сухо там? Чи є дорога? Чи не заважає щось?

Професійні архітектори й інженери теж починають зі знайомства з місцем. Вони ходять, дивляться, міряють, фотографують і записують. Саме так працюватимеш і ти. Тому наш курс починається не з будівлі, а з території.

📖 2. Що таке територія

Територія — це частина земної поверхні, яку ми розглядаємо як єдине місце. Територією можна назвати двір твого будинку, шкільне подвір’я, парк, вулицю, село, гай із озером. Територія може бути маленькою (газон біля під’їзду) або величезною (область чи країна).

Територія майже завжди має:

• розмір — її можна виміряти;
• межі — іноді чіткі (паркан, річка), іноді розмиті (де закінчується луг і починається ліс?);
• об’єкти — усе, що на ній знаходиться.

Об’єкт — це те, що можна побачити, назвати й позначити на схемі: дерево, струмок, лавка, колодязь, будинок, гараж, дорога.

📖 3. Природні об’єкти

Природні об’єкти виникли без участі людини. Вони були б на цьому місці, навіть якби там ніхто ніколи не жив.

До природних об’єктів належать:

• рельєф: пагорби, рівнини, яри та балки (глибокі видовжені западини), схили;
• водойми: річки, струмки, озера, болота, джерела;
• рослини: ліс, чагарники, дикі квіти, трава;
• ґрунт, пісок, глина, каміння;
• тварини: птахи, комахи, лисиці, їжаки та багато інших.

Природні об’єкти не «будували» і не «ставили». Їх можна лише вивчати, охороняти й обережно використовувати.

📖 4. Об’єкти, створені людиною

Об’єкти, створені людиною, з’явилися тому, що людина їх побудувала, виготовила або посадила.

До них належать:

• будівлі: житлові будинки, гаражі, сараї, магазини, школи;
• шляхи й вулиці: дороги, тротуари, стежки з плитки, мости;
• огорожі: паркани, сітки, бетонні стіни;
• інженерні об’єкти: лінії електропередач, ліхтарі, труби, колодязі, водонапірні башти;
• місця для відпочинку й роботи: дитячі майданчики, клумби, городи, сади, стадіони.

Спробуй визначити

А ось складніші випадки

Ставок із греблею. Воду зібрала природа, а греблю побудувала людина. Парк у місті. Дерева живі й природні, але їх посадили, доглядають і підстригають люди. Поле з пшеницею. Земля природна, а рослини ростуть там, бо людина їх посіяла.

Такі випадки трапляються постійно. Тому в природі немає різкої межі між «природним» і «створеним людиною». Часто ми бачимо змішані об’єкти. Для проєктувальника це важливо: він розуміє, що можна змінювати (дорогу, паркан), а що краще зберегти (старе дерево, джерело).

📖 5. Територія як місце для життя

Територія — це не просто «картинка за вікном». Це місце, де людина живе. Щоб жити було добре, людині потрібно багато чого:

А ще бувають речі, які заважають: шумна траса, болото з комарами, сміттєзвалище, високовольтна лінія над самою ділянкою, крутий яр, місце, де після дощу стоять калюжі. Хороший проєктувальник помічає і добре, і погане. Він не боїться недоліків: дізнавшись про них заздалегідь, можна обрати інше місце або продумати захист.

📖 6. Як вивчати територію

Існує кілька простих способів:

1. Дивитися. Обійди територію по колу, потім пройди її середину. Дивись не тільки вперед, а й під ноги, вгору й навколо.
2. Слухати й відчувати. Чи чути шум дороги? Чи тихо? Вітряно чи затишно? Де прохолодно, а де припікає?
3. Розпитувати. Мешканці знають багато: де після дощу найбільше води, куди сходить сніг навесні, де росте найстаріше дерево.
4. Записувати. Те, що не записано, швидко забувається. Роби нотатки, малюй схеми, фотографуй (якщо дозволили дорослі).

Для схем є умовні знаки — прості позначення об’єктів. Домовимося про такі (можеш змінити, але тоді запиши свій перелік):

• дерево — зелене коло із маленькою цяткою в центрі;
• чагарник — кілька малих зелених кіл;
• будинок — квадрат або прямокутник;
• дорога — дві паралельні лінії, всередині сірий колір;
• вода — синя хвиляста лінія або синя пляма;
• паркан — лінія із короткими рисками;
• стежка — пунктирна лінія.

📖 7. Територія змінюється

Одне й те саме місце в різні пори року — майже як різні території. Навесні тане сніг, і на ділянці можуть з’явитися струмки та калюжі, яких улітку немає. Влітку дерева вкриті густим листям і дають тінь, а взимку вони голі й пропускають світло. Восени дощі розмивають ґрунтові дороги, а взимку їх засипає снігом.

Тому один візит на місце — це лише одна «фотографія» території. Щоб побачити «фільм», треба спостерігати довше, розпитувати місцевих мешканців і порівнювати, що було раніше. А ще територія змінюється за роки: виростають дерева, з’являються нові будинки, прокладаються дороги. Хороший проєктувальник завжди запитує себе: «А що тут буде за десять років?»

📖 8. Хто професійно вивчає територію

Усе, чим ти займаєшся в цьому курсі, — справжня робота дорослих фахівців:

• Архітектор вигадує будівлі й думає, як вони поєднаються з місцем.
• Геодезист вимірює землю й створює точні плани.
• Містобудівник планує, як мають розташовуватися вулиці, будинки та парки.
• Еколог оцінює, як будівництво вплине на природу.
• Інженер-будівельник перевіряє, чи витримає ґрунт майбутній будинок.

Усі вони починають однаково: уважно вивчають територію. У твоєму проєкті ти поступово виконуватимеш роботу кожного з них.

📖 9. Приклад: аналізуємо територію

Розглянемо опис: «На околиці села є невеликий пагорб. Біля його підніжжя тече струмок, за ним починається ліс. З одного боку проходить ґрунтова дорога, до якої підходить лінія електропередач. Неподалік стоїть кілька будинків, а далі — поле.»

Розкладемо його по поличках:

Що тут добре для життя: поруч вода, є ліс для прогулянок, до місця веде дорога, проведено електрику, неподалік живуть люди.

Що може бути проблемою: навесні струмок може розливатися; ґрунтова дорога під час дощів розмокає, і проїхати по ній важко; у лісі й біля води багато комарів; лінія електропередач не повинна проходити над будинком.

Висновок: місце цікаве, але перед будівництвом треба з’ясувати, чи не затоплює його навесні й чи зручно сюди добиратися в негоду. Бачиш? Ми ще нічого не збудували, а вже зробили кілька корисних висновків лише завдяки уважному погляду.

🧪 Спробуй сам: «Експедиція навколо мого дому»

Тобі потрібно: аркуш у клітинку, олівець, кольорові олівці, дорослий помічник.

1. Обери територію: подвір’я свого будинку, ділянку бабусі, парк чи шкільне подвір’я.
2. Обійди її по колу, а потім перетни навпіл. Не поспішай.
3. Намалюй схему території. Не думай про точні розміри, головне — розташувати об’єкти приблизно так, як вони розміщені насправді.
4. Познач об’єкти умовними знаками. Підпиши найважливіші.
5. У зошиті склади дві колонки: «Природні об’єкти» і «Створені людиною». Випиши мінімум по п’ять об’єктів у кожну.
6. Окремо випиши: що тут добре для життя? (3 пункти) і що тут незручно або небезпечно? (3 пункти).

🔑 Ключові слова

• Територія — частина земної поверхні, яку розглядаємо як єдине місце.
• Об’єкт — те, що можна побачити, назвати й позначити на схемі.
• Природний об’єкт — той, що виник без участі людини.
• Об’єкт, створений людиною, — той, що побудований, виготовлений або посаджений людьми.
• Умовні знаки — прості позначення об’єктів на схемі.

✅ Перевір себе

1. Чим територія відрізняється від окремого об’єкта?
2. Назви по три приклади природних об’єктів і об’єктів, створених людиною.
3. До якої групи ти віднесеш парк у місті? Поясни свою думку.
4. Що потрібно людині, щоб комфортно жити на території? Назви хоча б п’ять потреб.
5. Які речі на території можуть заважати життю?
6. Для чого проєктувальнику умовні знаки?

📌 Коротко запам’ятай

Будинок починається з місця. Територія складається з природних об’єктів і об’єктів, створених людиною, а між ними є багато змішаних випадків. Територія добра для життя, коли на ній є вода, світло, безпека, дороги й місце для відпочинку, а небезпечні й незручні речі вчасно помічені. Своє вивчення території ти фіксуєш у схемі та записах.

5-1-2 — Ділянка: форма і межі

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке земельна ділянка і чим вона відрізняється від території;
• навчишся розрізняти природні та штучні межі;
• познайомишся з формами ділянок;
• зможеш намалювати план ділянки.

📖 1. Від території до ділянки

У минулому уроці ми вивчали територію — широке поняття. Територією може бути ціле село. Але будинок не будують «на території». Він стоїть на конкретному шматку землі, який має господаря й чіткі межі. Такий шматок землі називають земельною ділянкою.

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з визначеними межами, яка належить конкретній людині чи сім’ї або перебуває в користуванні.

Порівняємо:

Наприклад, твоя вулиця — це територія. А двір із будинком, огороджений парканом, — земельна ділянка.

📖 2. Для чого потрібні межі

Уяви, що два сусіди посадили кущі й не домовилися, де закінчується один двір і починається інший. Рано чи пізно вони посваряться: чиї це яблука? Чий це кущ? Чия це дорога?

Межа ділянки — це уявна лінія, яка відокремлює одну ділянку від іншої. Вона потрібна, щоб:

• знати, де ти можеш будувати, а де ні;
• не заважати сусідам і не мати сварок;
• правильно розрахувати розміри будинку й огорожі;
• мати змогу довести, що земля твоя.

У 7 класі ти докладніше дізнаєшся, як межі оформлюють документально. А поки що запам’ятай просте правило: межу не можна самовільно пересувати — ні паркан, ні кілочки.

📖 3. Які бувають межі

Природні межі утворені природою:

• річка або струмок;
• яр чи крутий схил;
• лісова смуга;
• великі валуни.

Штучні межі створені людиною:

• паркан, сітка, мур;
• живопліт (ряд кущів, посаджених щільно);
• рів або канава;
• межові знаки — кілки, стовпчики, камені з позначками, які ставлять фахівці.

Не завжди на місцевості одразу видно, де межа. Іноді вона проходить усередині газону чи поля, і тоді її позначають кілочками на кутах.

📖 4. Кути, сторони та форма ділянки

Подивись на ділянку згори. Вона має вигляд плоскої фігури. Лінія межі складається з прямих відрізків — сторін. Місця, де сторони сходяться, — кути (або вершини, або поворотні точки меж). Біля кожного кута зазвичай ставлять кілочок чи інший знак.

За формою ділянки бувають:

• прямокутні — вони найпоширеніші, їх легко міряти й планувати;
• квадратні — особливий випадок прямокутника, усі сторони рівні;
• трапецієподібні — дві сторони паралельні, а дві інші — ні;
• трикутні — три сторони, зустрічаються на розі вулиць;
• Г-подібні — схожі на букву «Г», із виступом;
• неправильної форми — із багатьма кутами, дугами та вигинами, якщо межею є річка або дорога.

Форма ділянки впливає на те, де можна поставити будинок, і про це ми ще поговоримо в одному з наступних уроків.

📖 5. Сторони ділянки мають «роботу»

Сторони ділянки відрізняються за тим, що знаходиться за ними:

• фасадна сторона — та, що виходить на вулицю чи дорогу. Через неї заходять і заїжджають;
• бічні сторони — що межують із ділянками сусідів;
• тильна (задня) сторона — найдальша від вулиці.

Це не вигадка школи, а звичайні професійні слова. Коли проєктувальник каже: «Вхід із фасадної сторони», усі розуміють, про що йдеться.

📖 6. Як намалювати план ділянки

План — це зображення ділянки зверху, на якому видно її форму й розташування об’єктів. Щоб намалювати його, зроби так:

1. Обійди ділянку по межах. Рахуй кути та запиши їх кількість.
2. Зроби чернетку: швидкий малюнок форми. Не переймайся рівністю ліній, головне — форма має бути схожа.
3. Познач на чернетці кути літерами А, Б, В, Г за годинниковою стрілкою (так, як рухається стрілка годинника).
4. Позначай сторони як АБ, БВ, ВГ, ГА. Це зручно, коли потім будеш записувати їхні розміри.
5. Познач на чернетці умовними знаками: де вхід, де брама, де паркан, де дерева.
6. Підпиши, які природні й штучні межі має ділянка: «Північна межа — паркан сусіда» тощо (сторони світу ти вивчатимеш у 5-1-4).

Чернетку можна потім переносити в чистовий варіант, коли будуть виміри.

📖 7. Приклад: описуємо ділянку словами й таблицею

Олена хоче описати ділянку своєї бабусі. Вона обійшла її та записала:

«Ділянка має чотири кути, тому її форма — чотирикутник, схожий на трапецію. Кути я позначила А, Б, В, Г за годинниковою стрілкою. Сторона АБ тягнеться вздовж вулиці — це фасадна сторона, там брама й хвіртка. Сторони БВ і ГА — бічні: біля БВ стоїть паркан сусідів, а ГА межує з яром, тобто це природна межа. Сторона ВГ — тильна, там ростуть кущі смородини, які утворюють живопліт.»

Тепер те саме у вигляді таблиці:

Таблиця коротша за текст, зате її видно одразу. У проєкті ти користуватимешся і словами, і таблицями, і малюнками. Кожен спосіб має свою перевагу.

📖 8. «Сотка» — звичайна міра землі

В Україні розмір ділянки люди часто називають у сотках. Одна сотка — це площа квадрата зі стороною 10 м (тобто 10 м × 10 м). Ділянки під приватні будинки найчастіше мають від 6 до 25 соток. Ділянка в 10 соток може мати, наприклад, розміри 20 м на 50 м.

Поки що просто запам’ятай цю назву, щоб розуміти розмови дорослих про землю. Як правильно обчислювати площу, ти вивчатимеш уже в 6 класі.

📖 9. Ділянка не живе сама по собі

Ділянка завжди має оточення: з одного боку вулиця, з іншого — сусіди, десь — ліс чи поле. Від цього залежить, наскільки там тихо, світло та зручно. Навіть на папері проєктувальник малює не тільки саму ділянку, а й смужку навколо неї, щоб бачити, що знаходиться поруч.

Історична цікавинка

Колись межі землі позначали межовими каменями, ровами та навіть окремими високими деревами. Їх так і називали — «межові». Сьогодні межі фіксують у документах та за допомогою спеціальних знаків, але ідея та сама: усі мають однаково розуміти, де закінчується одна ділянка й починається інша.

Типові помилки

• Вважати межею те, що випадково нею здається: стежку, купу каміння, старий пеньок.
• Забувати, що природні межі можуть змінюватися: річка змінює русло, яр з роками росте, живопліт розростається в ширину.
• Ставити парканчик чи кілочки «на око», не звіряючись із планом.
• Не перевіряти, чи збігаються межі «в житті» з межами «на папері».

Помітити такі речі на початку набагато легше, ніж виправляти їх потім.

🧪 Спробуй сам: «Знайди межі»

Варіант 1. Обери ділянку (подвір’я, дачу, ділянку навколо школи за дозволом вчителя).

1. Знайди й випиши всі межі: що відокремлює її від сусідніх територій?
2. Розподіли їх за типом: що природне, а що штучне?
3. Порахуй кути. Намалюй чернетку плану, познач кути літерами.
4. Визнач, яка сторона фасадна, які — бічні, а яка тильна.
5. Визнач форму: прямокутна, трапеція, Г-подібна чи неправильна.

Варіант 2 (удома, на папері). Намалюй на клітинках три різні ділянки: прямокутну, Г-подібну й трикутну. Для кожної вигадай, де були б природні, а де штучні межі, і підпиши їх.

🔑 Ключові слова

• Земельна ділянка — частина землі з визначеними межами, яка має власника або користувача.
• Межа — уявна лінія, що відокремлює одну ділянку від іншої.
• Природна межа — утворена природою (річка, яр).
• Штучна межа — створена людиною (паркан, межовий знак).
• Кут (вершина) — місце, де сходяться дві сторони ділянки.
• Фасадна сторона — сторона, що виходить на вулицю.

✅ Перевір себе

1. Чим земельна ділянка відрізняється від території?
2. Чому важливо точно знати, де проходять межі ділянки?
3. Назви по два приклади природних і штучних меж.
4. Які форми ділянок ти знаєш? Яка з них найпоширеніша?
5. Що таке фасадна сторона ділянки?
6. Чому не можна самовільно пересувати паркан чи межові знаки?

📌 Коротко запам’ятай

Земельна ділянка — це частина землі з чіткими межами й господарем. Межі бувають природні та штучні. Ділянка має сторони й кути, а за формою може бути прямокутною, трапецієподібною, трикутною, Г-подібною або неправильною. Перший крок до плану — чернетка з літерами в кутах і підписаними сторонами.

5-1-3 — Вимірюємо територію

У цьому уроці ти:

• навчишся вимірювати довжину і ширину ділянки;
• дізнаєшся, що таке периметр, і навчишся його обчислювати;
• освоїш прості способи вимірювання;
• навчишся правильно записувати результати.

📖 1. Навіщо міряти

Малюнок ділянки без розмірів — це лише картинка. Із нього не зрозуміти, чи вміститься на ділянці будинок, скільки потрібно паркану, чи вистачить місця для городу. Лише коли ми знаємо розміри, ми можемо щось планувати й рахувати. Тому вимірювання — один із найважливіших кроків проєктування.

Проєктувальник завжди дотримується двох правил:

1. Міряй уважно. Помилка у вимірах потягне за собою помилки в усіх розрахунках.
2. Записуй одразу. Не покладайся на пам’ять: цифри швидко забуваються або плутаються.

📖 2. Довжина, ширина, периметр

Довжину вимірюють у метрах (м), сантиметрах (см) та кілометрах (км). Згадаємо співвідношення:

• 1 м = 100 см;
• 1 км = 1000 м.

Для прямокутної ділянки використовують два основні розміри:

• довжина — більша сторона;
• ширина — менша сторона.

А як визначити, скільки паркану потрібно, щоб огородити всю ділянку? Для цього треба знати периметр.

Периметр — це сума довжин усіх сторін фігури. Інакше кажучи, це довжина всієї межі навколо ділянки.

Для довільної фігури:

Периметр = сума довжин усіх сторін

Для прямокутника, у якого протилежні сторони рівні, є зручна формула:

P = 2 · (a + b), де a — довжина, b — ширина.

Приклад 1

Ділянка прямокутна: довжина 30 м, ширина 20 м.

P = 2 · (30 + 20) = 2 · 50 = 100 м.

Тож довжина всієї межі — 100 метрів. Саме стільки метрів огорожі знадобиться, якщо огородити ділянку повністю.

Приклад 2

Ділянка має форму чотирикутника, сторони якого: АБ = 18 м, БВ = 12 м, ВГ = 15 м, ГА = 9 м.

P = 18 + 12 + 15 + 9 = 54 м.

Приклад 3. Скільки секцій паркану?

Потрібно огородити ділянку з периметром 100 м. Одна секція паркану — 2,5 м. Одна з секцій (4 м) замінюється хвірткою.

Довжина межі для секцій: 100 − 4 = 96 м.

Кількість секцій: 96 : 2,5 = 38,4. Секції не розрізають навпіл, тому беремо цілу кількість із запасом — 39 секцій.

Зверни увагу: інколи відповідь «не ділиться націло», і тоді треба думати, як це розуміти в реальному житті. Це частина проєктувальної роботи.

📖 3. Чим і як міряти

Рулетка. Будівельна рулетка — металева стрічка у корпусі, довжиною зазвичай 3–10 м. Зручна для малих розмірів. Її кінець має рухомий гачок, який компенсує товщину самого гачка.

Мірна стрічка (довга рулетка). Буває 20, 30 чи 50 м. Її розкручують на землі. Зручніша для ділянок.

Мотузка з вузлами. Домашній варіант: зав’яжи вузли через рівні проміжки (наприклад, через кожен метр, відміряючи по рулетці). Мотузка не повинна розтягуватися, тож краще брати міцний шнур, а не гумку.

Кроки. Якщо немає інструментів, можна міряти кроками, але спочатку треба дізнатися довжину свого кроку:

1. Виміряй рулеткою відстань 10 м та познач її початок і кінець.
2. Пройди її звичайними кроками й порахуй, скільки кроків вийшло. Скажімо, 18.
3. Поділи: 10 м : 18 ≈ 0,55 м. Це довжина твого кроку — близько 55 см.
4. Тепер ділянку, яку ти пройшов за 24 кроки, можна оцінити: 24 · 0,55 ≈ 13,2 м.

Вимірювання кроками — приблизне. Для чернеток і оцінки воно годиться, а для остаточного плану краще користуватися стрічкою.

📖 4. Як правильно міряти

1. Працюйте вдвох. Один тримає початок стрічки, інший розтягує й читає результат.
2. Тягніть стрічку прямо й туго. Якщо вона провисає чи звивається, результат буде завеликим.
3. Тримайте стрічку горизонтально, на одному рівні, а не по схилу вгору чи вниз (на схилах міряють частинами).
4. Для довгих ліній використовуйте віхи — тонкі палиці чи кілки з прапорцями на кінцях. Вони допомагають не збитися з прямої.
5. Міряйте двічі. Кожну сторону потрібно виміряти двічі, бажано в різних напрямках. Якщо результати майже збігаються (різниця у кілька сантиметрів), це добре. Якщо різниця велика, міряйте втретє й шукайте причину.
6. Не міряйте «на око». Око помиляється значно більше, ніж ти гадаєш.

📖 5. Як записувати результати

Добре записані виміри можна зрозуміти через місяць, а то й через рік. Для цього пам’ятай про чотири речі:

• Схема. Намалюй чернетку ділянки та підпиши літерами кути.
• Числа з одиницями. Не «20», а «20 м». Інакше невідомо, що це: метри, кроки чи сантиметри.
• Таблиця. Зручно записувати результати так:

• Службова інформація. Запиши дату, чим міряв, хто допомагав. Це робить записи надійнішими.

Остаточний результат записують округленим: до десятих частин метра (одна цифра після коми) — цього достатньо для шкільного проєкту. Коли периметр дорівнює 20,1 + 30,2 + 20,0 + 30,1 = 100,4 м, ми можемо сказати: «приблизно 100 м».

📖 6. Типові помилки під час вимірювання

Навіть дорослі фахівці іноді помиляються. Ось що найчастіше «підводить»:

• Стрічка провисла або лежить хвилею — результат виходить завеликим.
• Не з нуля. Іноді початок стрічки зрізаний або загнутий, і відлік починається не з нульової позначки. Перевір це перед роботою.
• Змішали одиниці. Записали частину результатів у метрах, а частину в сантиметрах і поплутали.
• Помилились у лічбі. Особливо коли стрічка коротша за сторону, і її доводиться переносити: забули, скільки разів переносили.
• Зсунулись убік. Без віх легко піти не по прямій, а по дузі.
• Не записали одразу. Через п’ять хвилин цифру вже не пригадуєш.

Якщо знаєш типові помилки, їх легше уникнути.

📖 7. Прямий кут: мотузка для будівельників

Прямокутна ділянка має чотири прямі кути. Але як перевірити, що кут на місцевості справді прямий? Є старовинний спосіб, яким користувалися будівельники ще в давнину.

Тобі потрібна мотузка довжиною 12 м, на якій зав’язано вузли так, щоб її можна було розділити на частини 3 м, 4 м і 5 м. Вузли будуть на відстані 0 м, 3 м, 7 м та 12 м (кінці мотузки зв’язують разом).

1. Забий кілок у куті ділянки.
2. Одну сторону трикутника (3 м) розтягни вздовж межі, а другу (4 м) — вбік, туди, де має бути друга межа.
3. Натягни третю сторону (5 м) і зафіксуй кілочками.
4. Якщо всі три сторони натягнуті й вузли збігаються з кілочками, між сторонами 3 м і 4 м утворюється прямий кут.

Чому так виходить, ти докладно дізнаєшся пізніше на уроках геометрії, а поки що просто скористайся цим способом. Для великих ділянок працюють ті самі пропорції, помножені вдвічі чи вдесятеро: 6–8–10 м або 30–40–50 м.

📖 8. Перевірка вимірювань: діагоналі

У прямокутнику обидві діагоналі (відрізки, що з’єднують протилежні кути) мають однакову довжину. Це зручна перевірка:

1. Виміряй діагональ АВ.
2. Виміряй діагональ БГ.
3. Якщо вони майже однакові (різниця в кілька сантиметрів), твої виміри та кути правильні.
4. Якщо різниця велика, десь допущена помилка або ділянка насправді не зовсім прямокутна. Тоді перевір сторони та кути ще раз.

Інженери постійно перевіряють себе подібним чином: однією мірою перевіряють іншу. Звикай і ти.

🧪 Спробуй сам: «Виміряй і порахуй»

Дослід 1. Мій крок. Визнач довжину свого кроку за алгоритмом із розділу 3 і запиши її в зошит.

Дослід 2. Вимірювання ділянки. Обери ділянку (подвір’я, ділянку перед школою, спортивний майданчик). Виконай по порядку:

1. Намалюй чернетку, познач кути літерами.
2. Виміряй кожну сторону двічі (стрічкою або мотузкою, а якщо немає — кроками, але тоді зазнач це).
3. Запиши результати в таблицю.
4. Обчисли периметр.
5. Оціни: скільки секцій паркану по 2,5 м потрібно, щоб її огородити?

Дослід 3. Задачі для тренування.

1. Ділянка 15 м × 40 м. Який її периметр?
2. Периметр прямокутної ділянки — 76 м, одна сторона — 18 м. Яка довжина іншої сторони? (Підказка: півпериметр — це a + b.)
3. Ділянку чотирикутної форми зі сторонами 14 м, 10 м, 22 м та 8 м треба огородити дротом у три ряди. Скільки метрів дроту потрібно?

Відповіді для самоперевірки: 1) 110 м. 2) Півпериметра: 76 : 2 = 38 м, тоді 38 − 18 = 20 м. 3) P = 14 + 10 + 22 + 8 = 54 м; у три ряди: 54 · 3 = 162 м.

🔑 Ключові слова

• Довжина — найбільший розмір фігури.
• Ширина — менший розмір фігури.
• Периметр — сума довжин усіх сторін.
• Рулетка, мірна стрічка — інструменти для вимірювання довжини.
• Віха — тонка палиця або кілок із прапорцем для позначення прямої лінії.
• Округлення — запис числа з меншою кількістю цифр, наприклад 20,06 м ≈ 20,1 м.

✅ Перевір себе

1. Що таке периметр і в яких одиницях його вимірюють?
2. За якою формулою знаходять периметр прямокутника?
3. Чому важливо міряти кожну сторону двічі?
4. Як дізнатися довжину свого кроку?
5. Що обов’язково треба записувати разом із числами?
6. Чому для чернетки можна міряти кроками, а для остаточного плану краще брати стрічку?

📌 Коротко запам’ятай

Щоб планувати, треба знати розміри. Периметр — це довжина всієї межі навколо ділянки, і його знаходять додаванням усіх сторін. Міряти слід вдвох, прямо та туго тягнучи стрічку, кожну сторону двічі. Результати записуємо в таблицю з одиницями вимірювання та округленням до десятих часток метра.

5-1-4 — Сторони світу та орієнтація

У цьому уроці ти:

• запам’ятаєш чотири основні сторони світу та проміжні;
• навчишся визначати їх за компасом, Сонцем та іншими ознаками;
• зможеш описати орієнтацію своєї ділянки.

📖 1. Чому треба знати сторони світу

Уяви двох людей. Один каже: «Вхід у будинок зліва». Інший: «Вхід з південного боку». Хто з них пояснив точніше? Слова «зліва» й «справа» залежать від того, куди дивиться людина, а сторони світу не залежать від нашого положення. Південь завжди там, де південь.

Проєктувальнику це знання потрібно, щоб:

• розуміти, яка частина ділянки світліша й тепліша, а яка затінена;
• знати, звідки зазвичай дме вітер;
• «прив’язати» план до реальної місцевості;
• порозумітися з іншими людьми: будівельниками, архітекторами, сусідами.

📖 2. Чотири основні сторони світу

Основні сторони світу — це північ (Пн), південь (Пд), схід (Сх) і захід (Зх).

• Північ і південь — протилежні напрямки.
• Схід і захід — теж протилежні напрямки.
• Схід перпендикулярний (під прямим кутом) до півночі та півдня.

Допоможе запам’ятати: «Сонце сходить на сході» і «заходить на заході» (це приблизно, точніше — взимку Сонце сходить на південному сході, а влітку — на північному сході; тільки двічі на рік воно сходить точно на сході). Якщо стати обличчям до півночі, праворуч опиниться схід, ліворуч — захід, а позаду — південь.

Проміжні сторони

Між основними знаходяться проміжні:

• північний схід (ПнСх) — між північчю й сходом;
• південний схід (ПдСх) — між півднем і сходом;
• південний захід (ПдЗх) — між півднем і заходом;
• північний захід (ПнЗх) — між північчю й заходом.

Усього виходить вісім напрямків. Їх зображають на розі вітрів — колі зі стрілками, де кожна вказує свою сторону. На планах і картах зазвичай малюють лише стрілку з літерою Пн, і цього достатньо, щоб знати, куди дивиться «північ» плану.

📖 3. Компас

Компас — прилад, у якому магнітна стрілка завжди показує приблизно на північ. Причина в тому, що Земля — гігантський магніт.

Як користуватися компасом:

1. Поклади компас на долоню або на рівну поверхню, горизонтально.
2. Зачекай кілька секунд, поки стрілка перестане коливатися.
3. Кольоровий кінець стрілки (зазвичай червоний або синій) показує на північ.
4. Повертай корпус, поки позначка «Пн» (або «N») не збіжеться з кольоровим кінцем стрілки.
5. Тепер, дивлячись на шкалу, ти бачиш усі інші сторони світу.

Що заважає компасу. Біля металевих предметів, автомобілів, магнітів, телефонів, ліній електропередач стрілка може показувати неправильно. Відійди на кілька метрів і перевір ще раз. Відхилення магнітної стрілки від справжньої півночі в нашій місцевості невелике, тому для навчального проєкту ним можна знехтувати.

📖 4. Визначаємо сторони світу без компаса

За Сонцем опівдні. У нашій країні Сонце в середині дня знаходиться на півдні. «Астрономічний» полудень припадає приблизно на 12:00 взимку й на 13:00 влітку (через переведення годинників). Тож стань обличчям до Сонця в цей час — і ти дивишся на південь.

За тінню. Опівдні тінь від вертикального предмета (стовпа, дерева) вказує на північ.

Метод палиці й камінців. Дуже надійний спосіб, який можна провести вдома або на подвір’ї:

1. Встав палицю вертикально в рівну землю на сонячному місці.
2. Познач камінцем кінець тіні від палиці. Це перша точка.
3. Почекай 15–20 хвилин. Тінь зсунеться. Познач її новий кінець другим камінцем.
4. Проведи пряму лінію через обидва камінці. Вона показує напрямок захід — схід: перший камінець — на заході, другий — на сході.
5. Стань так, щоб перший камінець був ліворуч, а другий — праворуч: перед тобою буде північ.

За Полярною зіркою вночі. Знайди сузір’я Великої Ведмедиці (схоже на ківш). Візьми дві крайні зірки «ківша» — ті, що розташовані з боку, протилежного ручці. Проведи через них уявну лінію й відклади вздовж неї відстань, у п’ять разів більшу за відстань між цими двома зірками. Саме там знаходиться Полярна зірка. Вона вказує на північ. Дивись із дорослими й не віддаляйся від дому.

Про що не варто покладатися. Існує повір’я, що мох росте тільки з північного боку дерев. Насправді мох росте там, де волого й тінисто, а це залежить від безлічі чинників. Спираючись лише на мох, легко помилитися. Завжди перевіряй кількома способами.

📖 5. Орієнтація ділянки

Орієнтація — це положення ділянки або будинку відносно сторін світу.

Як описати орієнтацію ділянки:

1. Намалюй план ділянки та познач стрілку «Пн» (за компасом).
2. Визнач, у який бік звернена кожна сторона: «північна межа», «південна межа», «східна межа», «західна межа».
3. Познач, з якого боку фасад (вулиця, вхід): «фасад виходить на захід».
4. Запиши, що розташоване по краях: «На півночі — паркан сусіда. На сході — дорога. На півдні — городи. На заході — ліс».

Чому це важливо

• Сонце. У нас Сонце більшу частину дня знаходиться на півдні. Тому південна частина ділянки найсвітліша й найтепліша, північна — найпрохолодніша. Для городу й саду підходить сонячний бік, для сараю чи господарських речей можна обрати північний.
• Вікна. Вікна з південного боку отримують найбільше світла. Що це означає для житлових кімнат, ми розберемо докладніше в наступних класах.
• Вітер. Він дме з різних сторін, але в нашій місцевості часто холодніший вітер приходить із півночі та заходу. Тому зі сторони, звідки дме вітер, іноді садять дерева-захисники.

Не хвилюйся, якщо зараз це здається складним: докладніше про Сонце, тінь і вітер ти дізнаєшся пізніше, у старших класах. А поки що навчись просто бачити орієнтацію.

📖 6. Сторони світу в народному будівництві

Люди здавна помічали, що сторони світу важливі для життя, і враховували це, коли будували.

У традиційному українському будівництві хату часто ставили вікнами на південь або південний схід, щоб у кімнати потрапляло більше сонячного світла й тепла. Стіну з боку півночі робили глухою, тобто без вікон, або з маленькими вікнами, адже з цього боку більше холоду. Господарські будівлі, комори й садок нерідко розміщували так, щоб вони загороджували двір від холодних вітрів.

Це не залізне правило, і винятків багато: усе залежить від рельєфу, дороги, ділянки та сусідів. Проте приклад показує, що наші предки спостерігали за сонцем і вітром та враховували їх у плануванні.

📖 7. Орієнтуємося за об’єктами та описуємо маршрут

Навіть без компаса можна орієнтуватися, якщо знаєш напрямок хоча б одного об’єкта. Наприклад, відомо, що дорога перед твоїм будинком іде з півночі на південь. Тоді все, що знаходиться з боку Сонця опівдні, лежить на півдні, і ти можеш визначити решту сторін.

Сторони світу корисні, коли треба описати шлях. Порівняй:

• «Піди туди, повернись там направо і потім трохи вперед» — незрозуміло.
• «Пройди 20 кроків на північ, потім 10 кроків на схід» — чітко.

Гра «Скарб»

Це гра для двох чи більше людей, і вона допоможе закріпити знання.

1. Один гравець ховає «скарб» (будь-яку невелику річ) на подвір’ї чи в парку й записує маршрут від відомої точки, наприклад: «Від дверей школи 15 кроків на північ, 8 кроків на схід, 5 кроків на північний захід».
2. Другий гравець із компасом знаходить скарб за описом.
3. Потім міняйтеся ролями.

Перевір: чи збігається довжина кроку в обох гравців? Якщо ні, що треба змінити в записі? Так ти ще раз повернешся до вимірювань і побачиш, чому точність така важлива.

🧪 Спробуй сам: «Де північ?»

1. Компас. Визнач за компасом, де на твоєму подвір’ї північ, південь, схід, захід. Познач ці напрямки на землі камінцями або крейдою.
2. Перевірка тінню. Близько полудня (приблизно о 12:00 узимку або о 13:00 влітку) перевір, чи тінь від палиці вказує на північ. Чи збігається це з компасом?
3. Палиця й камінці. Виконай метод палиці й камінців і порівняй результат із компасом.
4. Орієнтація шкільного двору. Склади таблицю:

5. Загадка для друга. Придумай опис ділянки, у якому використовуються сторони світу, і дай другові намалювати її. Наприклад: «Ділянка прямокутна. Фасад звернений на південь. Із заходу ростуть три берези. На сході стоїть стара груша».

🔑 Ключові слова

• Сторони світу — напрямки: північ, південь, схід, захід.
• Проміжні сторони — ПнСх, ПдСх, ПдЗх, ПнЗх.
• Компас — прилад, стрілка якого вказує на північ.
• Орієнтація — положення об’єкта відносно сторін світу.
• Роза вітрів — зображення основних і проміжних напрямків.

✅ Перевір себе

1. Назви чотири основні й чотири проміжні сторони світу.
2. Чому слова «зліва» й «справа» гірші для опису розташування, ніж сторони світу?
3. Як користуватися компасом? Що може йому заважати?
4. Опиши два способи визначити сторони світу без компаса.
5. Чому не можна покладатися лише на мох на деревах?
6. Що таке орієнтація ділянки і навіщо її знати?

📌 Коротко запам’ятай

Сторони світу — це незмінна система напрямків: північ, південь, схід, захід. Їх визначають за компасом, Сонцем, тінню, Полярною зіркою, але краще перевіряти кількома способами. Орієнтація ділянки показує, куди звернені її сторони, і від неї залежить, де найсвітліше й найтепліше. Тому на кожному плані малюють стрілку «Пн».

5-1-5 — Форма ділянки та її можливості

У цьому уроці ти:

• навчишся відрізняти просту й складну форму ділянки;
• дізнаєшся, як працювати зі складною формою, розбиваючи її на прості частини;
• зрозумієш, що саме можна розмістити на ділянці;
• спробуєш «примірювати» об’єкти до ділянки за допомогою паперових моделей.

📖 1. Форма — це не просто малюнок

На минулих уроках ти вже малював план ділянки та вимірював її сторони. Тепер час зрозуміти, що з цього випливає. Форма ділянки впливає на все: де стоятиме будинок, як заїжджатиме машина, де буде город і чи вистачить місця для відпочинку.

Уяви дві ділянки, які мають однаковий периметр, тобто для їхнього огородження знадобиться однакова кількість паркану. Одна з них схожа на квадрат, а друга — на довгу вузьку смужку. На першій можна розташувати все цікаво й вільно. На другій довелося б ставити всі об’єкти «в ряд», як вагони потяга. Так форма визначає можливості.

📖 2. Проста і складна форма

Проста форма — це квадрат або прямокутник. У такої ділянки чотири прямі кути, а протилежні сторони рівні. Її легко міряти, малювати та планувати: прямі стіни будинку, прямі стежки, прямі грядки.

Складна форма — усе інше. Ось найпоширеніші варіанти:

• Г-подібна — прямокутник із «виступом» чи «кишенею» на одному боці;
• Т-подібна — вузька смуга до вулиці, а за нею розширення;
• трапеція — дві сторони паралельні, а дві інші розходяться;
• трикутна — три сторони й три кути, з гострими «хвостиками»;
• з вирізом — одну частину відрізали (наприклад, там проходить дорога, яр або сусідня ділянка);
• з дугою — одна сторона не пряма, а вигнута (так буває вздовж річки чи на повороті вулиці).

Переваги й недоліки

Не існує «поганої» ділянки. Є ділянки, до яких треба підібрати правильні рішення.

📖 3. Як працювати зі складною формою

Складну форму можна розбити на прості частини. Наприклад, Г-подібну ділянку можна уявити як прямокутник, до якого додали ще один прямокутник. Тоді легше міряти, малювати й обчислювати.

Приклад

Ділянка має форму літери «Г». Її вершини у порядку обходу позначені А, Б, В, Г, Д, Е. Сторони мають такі довжини:

Периметр: 30 + 15 + 15 + 20 + 15 + 35 = 130 м.

А тепер цікаве спостереження. Якщо навколо цієї «Г» намалювати найменший прямокутник, який її охоплює, то його розміри будуть 30 м × 35 м. Його периметр: 2 · (30 + 35) = 130 м. Така сама цифра! Це не випадковість: «виріз» усередині прямого кута не змінює периметр. Гарний спосіб перевірити себе.

📖 4. Скільки місця потрібно: порівняємо ділянки

Периметр показує, скільки потрібно паркану, але він не каже, скільки місця всередині. Спробуймо порахувати «місткість» ділянки за клітинками. Нехай одна клітинка дорівнює одному квадратному метру.

Три прямокутні ділянки мають однаковий периметр — 24 м:

Паркану на кожну треба стільки ж, а місця всередині різна кількість! Чим більше ділянка схожа на квадрат, тим більше простору вона охоплює при тій самій довжині огорожі. Докладно про вимірювання цього «простору» (його називають площею) ти дізнаєшся наступного року, а поки що використовуй просте порівняння за клітинками.

📖 5. Що можна розмістити на ділянці

Перш ніж розставляти об’єкти, треба знати, що взагалі може бути на приватній ділянці. Ось основні:

• житловий будинок;
• гараж або навіс для автомобіля;
• господарські будівлі: сарай, комора, майстерня;
• город і сад;
• теплиця;
• зона відпочинку: альтанка, мангал, місце для гойдалки чи столу;
• дитячий або спортивний майданчик;
• газон і квітники;
• стежки, подвір’я, парковка;
• брама й хвіртка.

Щоб складати їх на плані, потрібні приблизні розміри. Для нашого навчального проєкту візьмемо такі:

Ці розміри — лише орієнтир. Ти можеш змінити їх, якщо захочеш менший чи більший будинок, але запиши свої цифри у паспорт.

📖 6. Корисні й «слабкі» зони

На будь-якій ділянці є місця, які використовувати легко, і місця, які важко.

• Корисні зони — відкриті й рівні, з прямими кутами. Туди зручно ставити будинок, гараж чи майданчик.
• Слабкі зони — гострі кути, вузькі смужки, «кишені». Це не марна земля: тут можна поставити сарай, компостну яму, посадити кущі чи квіти.

Розумний проєктувальник не соромиться складних ділянок. Якщо вузький кут не підходить для будинку, він може знайти йому корисне застосування.

📖 7. Приклад міркування: вузька ділянка

Розглянемо ділянку 12 м × 50 м і пошукаємо місце для будинку розміром 10 м × 8 м.

Спроба 1. Поставимо будинок довгою стороною (10 м) упоперек ділянки. З 12 м ширини залишається лише 2 м, тобто по 1 м з кожного боку. Це дуже вузько: не пройти, не поставити нічого поруч і не пройти з візком.

Спроба 2. Повернемо будинок на 90°: тепер упоперек стоїть коротка сторона (8 м). Із 12 м лишається 4 м, і з кожного боку по 2 м. Вже краще: можна прокласти стежку й посадити кущі.

Що ми помітили? Той самий будинок, лише повернутий інакше, дав зовсім різний результат. Тому під час «примірювання» моделей обов’язково повертай їх. Ще один висновок: на вузькій ділянці зручно розставляти об’єкти по черзі вздовж довгої сторони: спочатку подвір’я із в’їздом, за ним будинок, далі відпочинок і сад, на самому краю город.

Так проєктувальник розв’язує завдання: пробує, порівнює, робить висновок і не боїться змінювати рішення.

🧪 Спробуй сам: «Паперове моделювання»

Тобі потрібно: аркуш у клітинку, ножиці, кольоровий папір (необов’язково), олівець.

1. Прийми, що 1 клітинка = 1 м. Намалюй на аркуші три ділянки:
   • А — прямокутну, 20 м × 30 м;
   • Б — вузьку й довгу, 12 м × 50 м;
   • В — Г-подібну, розміри придумай самостійно (можна взяти ті, що з прикладу, у зменшеному вигляді).
2. З папера виріж моделі об’єктів у тому самому масштабі (за таблицею з розділу 5): будинок, гараж, сарай, теплицю, майданчик, автомобіль.
3. Спробуй розмістити всі моделі на кожній ділянці. Передбач вільні проходи: стежки, місце під’їзду, подвір’я.
4. Для кожної ділянки відповідай:
   • Що вмістилося без проблем?
   • Що не вмістилося або виглядає незручно?
   • Де лишилося вільне місце?
   • Яка ділянка тобі сподобалась найбільше й чому?

Задачі для тренування

1. Який периметр має ділянка 12 м × 50 м?
2. Ділянка Г-подібної форми зі сторонами 20, 10, 10, 15, 10, 25 м. Знайди її периметр і перевір результат за найменшим прямокутником (20 × 25).
3. Яка з форм — квадрат 8 м × 8 м чи прямокутник 4 м × 12 м — охоплює більше місця за однакового периметра? Перевір, що периметри однакові.

Відповіді: 1) 124 м. 2) 20 + 10 + 10 + 15 + 10 + 25 = 90 м; 2 · (20 + 25) = 90 м ✔. 3) Периметр першої 2·(8+8) = 32 м, другої 2·(4+12) = 32 м, обидва однакові. Клітинок: 8 · 8 = 64 і 4 · 12 = 48, отже, квадрат охоплює більше.

🔑 Ключові слова

• Проста форма — квадрат або прямокутник.
• Складна форма — Г-подібна, трикутна, трапеція та інші.
• Розбиття на прості частини — спосіб працювати зі складною формою.
• Модель — зменшена копія об’єкта (тут — паперова).
• Слабка зона — частина ділянки, яку складно використати (гострий кут, вузька смужка).

✅ Перевір себе

1. Чим проста форма ділянки відрізняється від складної?
2. Які переваги й недоліки має вузька й довга ділянка?
3. Як можна знайти периметр Г-подібної ділянки?
4. Чому ділянки з однаковим периметром можуть мати різну «місткість»?
5. Назви п’ять об’єктів, які можна розмістити на ділянці.
6. Для чого проєктувальник використовує паперові моделі?

📌 Коротко запам’ятай

Форма визначає, що можна розмістити на ділянці й наскільки зручно нею користуватися. Складну форму розбивають на прості частини. Однакова довжина паркану не означає однакового простору всередині: найбільше місця дає форма, близька до квадрата. Паперові моделі допомагають «приміряти» об’єкти до ділянки ще до будівництва.

5-1-6 — Природні об’єкти і матеріали території

У цьому уроці ти:

• вивчиш, які природні об’єкти (ґрунт, рослини, вода, каміння) бувають на ділянці й навіщо їх помічати;
• дізнаєшся, які природні матеріали використовують у будівництві;
• навчишся порівнювати їхні властивості за допомогою простих дослідів.

📖 1. Земля під ногами — теж матеріал

Коли ми розглядаємо ділянку, то зазвичай бачимо те, що над землею: дерева, паркан, дорогу. Проте на ділянці є й те, що ховається під ногами, і те, що росте над головою. Усе це — природні об’єкти, і кожен із них щось «розповідає» про місце.

Крім того, природа дає людині матеріали для будівництва. Багато століть люди будували будинки з того, що було під рукою: з дерева, глини, каміння, соломи й очерету. Тому уважний проєктувальник дивиться на територію ще й як на «комору» матеріалів.

📖 2. Ґрунт

Ґрунт — верхній родючий шар землі, у якому ростуть рослини. Якщо викопати невелику ямку, можна побачити, що ґрунт має шари:

• верхній шар — темний, пухкий, із корінцями й дрібними живими істотами (черв’яками, комахами). Його називають родючим;
• середній шар — світліший, більш щільний;
• глибші шари — часто глина, пісок чи щебінь.

Ґрунти відрізняються кольором, вологістю й тим, як вони відчуваються в руці: одні розсипчасті, інші липкі, ще інші схожі на дрібні камінці. Докладно про види ґрунтів ти вчитимеш у 6 класі. Сьогодні достатньо просто помічати різницю.

Для будівництва важливо не лише те, що росте на землі, а й те, що в ній знаходиться. Тому проєктувальники вивчають ґрунт ще до початку роботи.

📖 3. Рослини

Рослини на ділянці — і красиві, і корисні, і іноді підказують, що відбувається в землі.

• Дерева дають тінь, прохолоду, захищають від вітру й пилу. Але високі розлогі дерева можуть бути небезпечними: гілки ламаються під час бурі, а коріння розростається й може пошкодити фундамент чи дорогу. Тому біля самого будинку дерева без потреби не садять. Старі міцні дерева варто берегти: вони ростуть десятиліттями, і замінити їх швидко неможливо.
• Чагарники (смородина, шипшина, бузок) годяться для живоплотів і для захисту від вітру.
• Трава й газон закріплюють ґрунт, щоб його не розмивали дощі.
• Рослини-«показники»: верби, осока, очерет часто ростуть там, де багато вологи. Якщо на частині ділянки є такі рослини, там, найімовірніше, сиріше за решту території.

Але остерігайся: серед рослин є небезпечні. Наприклад, борщівник Сосновського — висока рослина з великими білими «парасольками» — викликає сильні опіки шкіри. Не торкайся його й повідом дорослим.

📖 4. Вода

Вода на ділянці буває різною:

• поверхнева: струмок, річка, ставок, калюжі після дощу;
• підземна (ґрунтова): вона знаходиться під землею й живить колодязі та джерела.

Вода — це добре: вона потрібна для життя, поливу, господарства. Але надлишок води — проблема. Де навесні чи після дощів довго стоять калюжі, там ґрунт вологий, а будівництво буде складнішим. Тому проєктувальник запитує: «Де на ділянці накопичується вода? Куди вона тече? Чи є поблизу джерело або колодязь?» До цього питання ми повернемося в 6 класі, коли вивчатимемо водопроникність та стік води.

📖 5. Каміння

Каміння на ділянці — це і валуни, і гравій, і щебінь, і плоскі плити. Воно буває різного кольору, твердості та походження. Деякі камені, як вапняк чи пісковик, не надто міцні й гарно піддаються обробці; інші, як граніт, дуже тверді. Каміння можна використати для доріжок, огорожі, альпійських гірок чи навіть стін.

Якщо при копанні землі виявилося, що каміння дуже багато, це важливо знати: воно може впливати на те, наскільки легко копати й що можна збудувати.

📖 6. Природні матеріали та їх властивості

Матеріал — це речовина, з якої щось виготовляють. Кожен матеріал має властивості — риси, які визначають, для чого він придатний. Основні з них:

• міцність — чи важко його зламати або роздавити;
• вага — легкий чи важкий;
• здатність вбирати воду — чи намокає;
• теплопровідність — швидко чи повільно проходить тепло: у холодну погоду дерев’яна лавка здається теплішою за металеву, бо дерево погано проводить тепло, а метал і камінь швидко «забирають» його з руки;
• довговічність — скільки років служить.

Традиційні природні матеріали

Українська хата-мазанка — чудовий приклад: стіни з глини й соломи, а дах із соломи чи очерету. Її матеріали були під рукою і добре берегли тепло. Але глина боялася води, тому біля стіни влаштовували широкий дах-«стріху», щоб вода не стікала по стінах.

📖 7. Чому природні матеріали цінують і сьогодні

Природні матеріали мають багато переваг:

• їх часто можна знайти поруч, і не треба везти здалеку;
• вони відновлюються (дерево можна посадити знову) або є майже вічними (камінь);
• вони, як правило, екологічні й не шкодять здоров’ю;
• з ними приємно працювати, а будинок виглядає затишно.

Але є й недоліки: дерево гниє й горить, глина боїться води, солома потребує захисту, а якість матеріалу може бути різною. Тому з ними працюють обережно, використовуючи захист: просочення, правильну форму даху, відстань від землі.

Багато сучасних матеріалів теж виготовляють із природної сировини. Цегла — це випалена глина. Бетон — суміш піску, гравію, цементу й води. Скло — переплавлений пісок із добавками. Отже, природні матеріали не лишилися в минулому: вони просто стали складовою сучасних, добре відомих будівельних речовин. У наступних класах ти зустрінеш їх набагато ближче.

🧪 Спробуй сам: дослідження матеріалів

Безпека. Працюй із дорослими. Після дослідів мий руки. Нічого не пробуй на смак. Не бери землю чи каміння на чужих ділянках без дозволу.

Дослід 1. «Що відчуває рука?»

Візьми дерев’яну дощечку, камінь, шматок металу (наприклад, ложку) та пластик. Потримай кожен предмет у долоні 30 секунд. Який здається найтеплішим, а який найхолоднішим? Запиши й поясни, чому.

Дослід 2. «Тоне чи плаває?»

Опусти в миску з водою шматочок дерева, камінь, пластмасову кришку й гілочку. Що тоне, а що плаває? Яка з цього користь для будівництва? (Підказка: чому для плоту чи каркаса використовують дерево, а для фундаменту — камінь?)

Дослід 3. «Хто вбирає воду?»

Візьми по однаковому шматку кількох матеріалів: цегли чи керамічної плитки, дерева, піску, глини, каменя (якщо є). Поклади їх на блюдце й капни по десять крапель води на кожен. Через п’ять хвилин подивись: де вода вбралася, а де лишилася краплею? Запиши спостереження в таблицю.

Дослід 4. «Глиняна цеглинка»

1. Змішай глину з водою до густого тіста (за потреби купи в магазині для творчості або набери на ділянці з дозволу дорослих).
2. Розділи масу на дві частини. До однієї додай подрібнену суху траву або солому, а до іншої — нічого.
3. Виліпи з кожної частини невеликі цеглинки одного розміру й залиш сохнути в затінку на кілька днів.
4. Коли цеглинки висохнуть, обережно спробуй зламати кожну: яка міцніша? Що сталося з цеглинкою без добавки?

Так ти побачиш, чому солома не просто «наповнювач», а допомагає зберегти цілісність матеріалу.

🔑 Ключові слова

• Ґрунт — родючий верхній шар землі.
• Властивості матеріалу — його риси: міцність, вага, теплопровідність тощо.
• Саман — будівельний матеріал із глини й соломи.
• Ґрунтова вода — вода, що знаходиться під землею.
• Рослини-показники — рослини, за якими можна здогадатися про умови місця (наприклад, вологе місце).

✅ Перевір себе

1. Із яких шарів складається ґрунт, якщо його розглянути в ямці?
2. Чому старі дерева на ділянці варто берегти, але не садити високі дерева впритул до будинку?
3. Які дві форми води бувають на ділянці?
4. Назви три властивості будівельних матеріалів.
5. Чому дерев’яна лавка здається теплішою за металеву?
6. Для чого в українській хаті робили широку стріху?

📌 Коротко запам’ятай

Кожна ділянка має свій ґрунт, рослини, воду й каміння. Усе це впливає на будівництво, тому треба вміти спостерігати й записувати. Природні матеріали — дерево, глина, каміння, пісок, солома — мають різні властивості, і саме вони визначають, для чого кожен із них підходить. Прості досліди допомагають порівнювати матеріали й робити обґрунтований вибір.

5-1-7 — Де краще поставити будинок?

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, на що звертати увагу, обираючи місце для будинку;
• навчишся враховувати відстані та безпеку;
• порівняєш кілька варіантів розташування за простою таблицею оцінок;
• завершиш HOUSE 1.0 і оформиш його в паспорті-портфоліо.

📖 1. Найважливіше рішення початку проєкту

Ти вже вмієш багато: знаєш, що таке територія й ділянка, вмієш вимірювати, орієнтуватися за сторонами світу, розставляти моделі та оцінювати природні умови. Тепер усе це потрібно зібрати докупи й відповісти на головне запитання розділу: де саме на ділянці має стояти будинок?

Це рішення дуже важливе. Переставити стіну всередині будинку можна, а от перенести сам будинок на інше місце — майже неможливо. Тому місце обирають уважно, ретельно все обміркувавши.

Проєктувальник обирає не «місце, яке мені подобається», а місце, яке має причини для вибору. І це ми зараз потренуємо.

📖 2. На що дивитися, обираючи місце

Зведемо все, що ми вже вивчили, у кілька груп питань.

Сухість і стійкість місця

• Чи сухо там після дощу й навесні? Чи не збирається там вода?
• Чи не знаходиться місце в низині, куди стікає вода з усієї ділянки?
• Чи не вологі там ґрунт і рослини-«показники» (осока, очерет)?
• Чи надійний ґрунт? Чи немає поруч урвища, яру чи крутого схилу, який може обвалюватися?

Будинок краще ставити на сухому, трохи піднесеному й рівному місці, а не в ямі чи на самому краю яру.

Світло й тепло

• Чи не затінюють місце високі дерева або сусідні будівлі?
• З якого боку знаходиться південь? Чи може будинок мати світлі вікна з цього боку?
• Чи не зайняті найкращі сонячні місця спорудами, які цілком могли б стояти в тіні (сарай, гараж)? Чи лишилося сонячне місце для саду й городу?

Безпека

• Чи немає над місцем ліній електропередач і поблизу від них? Будинок не можна ставити під проводами.
• Чи не росте поруч старе високе дерево, яке може впасти на будинок? Є проста порада: відстань до такого дерева має бути не менша за його висоту.
• Чи не надто близько до дороги, де шумно й небезпечно?
• Чи достатньо вільного простору для виходу з будинку у разі небезпеки?

Зручність

• Чи є зручний під’їзд і прохід від брами й хвіртки до дверей?
• Чи лишається місце для автомобіля, гаража, двору?
• Чи залишається місце для саду й городу, куди буде гарно дивитися з вікон?
• Чи не доведеться знищувати цінні природні об’єкти (старе дерево, джерело, красивий камінь)?

📖 3. Відстані й безпечне розміщення

Будинок не можна ставити де завгодно, і не лише через зручність. Є правила безпеки, які існують, щоб захистити тебе, сусідів та їхнє майно.

Чому потрібна відстань до межі? Якщо будинок стоїть упритул до паркану, то сусіди не матимуть світла, у разі пожежі вогонь легко перекинеться, а обслуговувати стіну буде майже неможливо. Тому між будинком і межею залишають вільний простір.

Відстань до вулиці. Будинок зазвичай відсувають від дороги, щоб він не «дихав» пилом і шумом, а також щоб залишалося місце для двору чи паркування.

Відстань між будинками. Між будинками на сусідніх ділянках потрібний вільний проміжок. Це важливо для пожежної безпеки, світла й тиші.

Відстані до природних об’єктів. Не варто ставити будинок надто близько до водойми (вона може розливатися), до краю яру (схил може обвалитись) і до великих дерев (вони можуть упасти).

Домовленість для навчального проєкту. Справжні державні норми будівництва ти вивчатимеш у старших класах. А поки що в нашому курсі діятимуть такі прості правила:

• від будинку до межі ділянки — не менше 3 м;
• від будинку до вулиці (фасадної межі) — не менше 5 м;
• від будинку до великого дерева — не менше висоти цього дерева;
• над будинком і поблизу не повинно проходити високовольтних ліній;
• від будинку до краю яру чи крутого схилу — не менше 5 м. Якщо хочеш змінити значення, запиши його з поясненням у паспорт.

📖 4. Як порівнювати варіанти: таблиця оцінок

Іноді здається, що «найкращий» варіант очевидний. Але одну і ту саму ділянку різні люди можуть оцінити по-різному. Щоб рішення було обґрунтованим, використовують таблицю оцінок. Вона проста.

1. Склади кілька варіантів (наприклад, А, Б, В).
2. Запиши критерії — ознаки, за якими порівнюєш.
3. Постав кожному варіанту оцінку за кожним критерієм: 2 — добре, 1 — так собі, 0 — погано.
4. Підсумуй бали.
5. Подумай, чи відповідає результат здоровому глузду. Якщо ні — перевір, чи не забув якийсь критерій.

Приклад

Ділянка з уроку 5-1-5 розміром 20 м × 30 м. Розглянемо три варіанти розміщення будинку розміром 10 м × 8 м:

• А — ближче до вулиці (фасадної межі);
• Б — посередині ділянки;
• В — у дальньому (тильному) кутку.

Бачиш: варіанти А і Б рівні. Тоді треба подумати, що важливіше. Скажімо, ти вирішив, що вхід і під’їзд для сім’ї важливіші, а дерево хочеш зберегти. Тоді вибираєш варіант А, але додаєш пункт: «Забезпечити більше світла: зробити більші вікна з півдня й не садити високих дерев біля фасаду».

Так працюють справжні проєктувальники: вони не просто вгадують, а зважують і пояснюють.

📖 5. Як записати обґрунтування

Коли вибір зроблений, його потрібно пояснити. Хороше пояснення складається з трьох частин:

1. Що я обрав. «Я розмістив будинок на відстані 6 м від вулиці, ближче до західної межі».
2. Чому. «Там сухо, є світло з півдня, зберігається стара груша».
3. Що не ідеально й чим це компенсується. «З вулиці можливий шум, тому між дорогою й будинком я посадив живопліт».

Бачиш, ми не ховаємо недоліки, а чесно називаємо їх і шукаємо вихід. Це ознака інженерного мислення.

🧪 Спробуй сам: «Три варіанти, один вибір»

1. Візьми план своєї ділянки з паперовими моделями (із 5-1-5).
2. Склади три різні варіанти розташування будинку (не лише різний кут, а й різні місця). Для кожного перевір правила безпечних відстаней: заміряй їх лінійкою за масштабом.
3. Створи таблицю оцінок із 6–8 критеріями, використовуючи приклад із цього уроку. Можеш додати власні критерії (наприклад, «краєвид із вікон»).
4. Підсумуй бали й обери переможця. Якщо рахунок рівний, обговори з другом або дорослим, що для тебе важливіше.
5. Запиши обґрунтування за трьома частинами.

Проблемні ситуації для обговорення:

• Найсухіше місце на ділянці знаходиться в тіні старих дерев. Що важливіше: сухість, світло чи збереження дерев? Чи можна поєднати?
• Ділянка маленька, і з урахуванням 3 м від межі для будинку лишається зовсім мало місця. Які рішення можна запропонувати?
• Найкраще, з погляду краєвиду, місце — на краю схилу. Чому проєктувальник відмовиться від такого варіанта?

🔑 Ключові слова

• Критерій — ознака, за якою порівнюють варіанти.
• Варіант розміщення — один з можливих способів розташувати будинок на ділянці.
• Обґрунтування — пояснення, чому обране саме це рішення.
• Безпечна відстань — вільний простір між будинком і межею, іншими будівлями, деревами чи небезпечними місцями.
• Таблиця оцінок — спосіб порівняти варіанти за балами.

✅ Перевір себе

1. Якими ознаками має відрізнятися добре місце для будинку щодо вологи, світла, безпеки й зручності?
2. Чому не можна ставити будинок упритул до межі ділянки?
3. Яку відстань до великого дерева варто залишати та чому?
4. Як працює таблиця оцінок?
5. З яких трьох частин складається добре обґрунтування вибору?
6. Чому проєктувальник чесно записує недоліки обраного варіанта?

📌 Коротко запам’ятай

Обираючи місце для будинку, враховують сухість і стійкість ґрунту, світло, безпеку та зручність. Між будинком і межами, дорогою, деревами й небезпечними місцями залишають безпечні відстані. Кілька варіантів порівнюють за таблицею оцінок, а вибір завжди пояснюють: що обрано, чому і як компенсуємо недоліки.

6 Клас

Модуль 1. Земля

• 6-1-1 — Форма та розміри ділянки
• 6-1-2 — Рельєф ділянки
• 6-1-3 — Властивості ґрунту
• 6-1-4 — Ґрунт і вода на ділянці
• 6-1-5 — Функціональні зони ділянки
• 6-1-6 — Розміщення об’єктів на ділянці
• 6-1-7 — Вибір місця для будинку

Модуль 2. Архітектура

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 3. Будівництво

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 4. Інженерія

• Скоро тут з’являться уроки

6-1-1 — Форма та розміри ділянки

У цьому уроці ти:

• зрозумієш, що таке масштаб, і навчишся ним користуватися;
• створиш план ділянки в масштабі;
• навчишся обчислювати площу ділянки простої та складної форми.

📖 1. Від «1 клітинка = 1 м» до справжнього масштабу

У 5 класі ти малював плани на клітинках і домовлявся, що одна клітинка дорівнює одному метру. Це вже був масштаб, тільки дуже простий. Тепер ми розберемо його як слід, бо він потрібен усім, хто створює плани: архітекторам, геодезистам, будівельникам.

Проблема проста: ділянку 30 м × 20 м не намалюєш у натуральну величину, адже вона не вміститься в зошит. Доводиться зменшувати все в однакову кількість разів, щоб форма та пропорції лишилися правильними. Це й робить масштаб.

📖 2. Що таке масштаб

Масштаб — це число, яке показує, у скільки разів довжини на плані менші за довжини на місцевості.

Записують його так: 1 : 100. Це означає: 1 см на плані = 100 см на місцевості, тобто 1 м. Ще кажуть: «в 1 см — 1 м».

Зверни увагу на таку закономірність: що більше число після двокрапки, то дрібніший масштаб. На плані 1 : 500 поміститься більша територія, але деталі будуть малі. На плані 1 : 50 деталі добре видно, але територія займе багато місця.

📖 3. Рахуємо за масштабом

З плану — на місцевість. Довжину на плані множимо на число з масштабу.

Приклад. На плані 1 : 200 відрізок має довжину 8 см. На місцевості це 8 · 200 = 1600 см = 16 м.

З місцевості — на план. Довжину на місцевості ділимо на число з масштабу (спершу переведи її в сантиметри).

Приклад. Сторона ділянки 30 м = 3000 см. У масштабі 1 : 200 на плані вона буде 3000 : 200 = 15 см.

Як вибрати масштаб

Зазвичай ділянку креслять на аркуші формату А4 (21 см × 29,7 см). З урахуванням полів вільного місця близько 25 см × 17 см. Щоб підібрати масштаб:

1. Знайди найбільший розмір ділянки в сантиметрах.
2. Поділи його на доступну довжину аркуша (наприклад, 25 см).
3. Округли результат вгору до «зручного» масштабу (1 : 100, 1 : 200, 1 : 500).

Приклад. Ділянка 50 м × 30 м. Найбільший розмір — 50 м = 5000 см. 5000 : 25 = 200. Підходить масштаб 1 : 200. На плані ділянка матиме розмір 25 см × 15 см.

📖 4. Лінійний масштаб

Поруч із числовим масштабом часто малюють лінійний масштаб — невелику лінійку, на якій одразу підписані реальні відстані. Наприклад, для масштабу 1 : 200 відрізок довжиною 5 см означає 10 м. Його ділять на частини й підписують: 0, 2, 4, 6, 8, 10 м.

Лінійний масштаб має велику перевагу: якщо план збільшити чи зменшити на копіювальному апараті, числовий масштаб «збреше», а лінійний зміниться разом із планом і лишиться правильним.

📖 5. Як накреслити план у масштабі

1. Підготуй чернетку з розмірами всіх сторін (із 5 класу) і вибери масштаб.
2. Переведи розміри в сантиметри на плані за правилом з розділу 3. Запиши їх на чернетці червоним.
3. Проведи тонкими лініями основу: одну з довгих сторін (наприклад, фасадну).
4. Для прямокутної ділянки використай косинець або кут аркуша й відкладай прямі кути.
5. Для ділянки неправильної форми розбий її діагоналлю на два трикутники. Спочатку накресли сторону, а потім із двох її кінців проведи циркулем дуги з радіусами, що дорівнюють двом іншим сторонам трикутника. Точка перетину дуг і є третьою вершиною.
6. Обведи контур, додай стрілку «Пн», лінійний масштаб та запис «М 1 : 200».
7. Перевір: виміряй лінійкою діагоналі на плані й перетвори в метри. Чи збігається з вимірюваннями на місцевості?

📖 6. Площа ділянки

Периметр відповідає на запитання «скільки паркану?». А площа — на запитання «скільки місця?». Площа показує, скільки поверхні займає фігура.

Одиниці площі:

• 1 м² — квадрат зі стороною 1 м;
• 1 а (ар, або «сотка») — квадрат 10 м × 10 м = 100 м²;
• 1 га (гектар) — квадрат 100 м × 100 м = 10 000 м² = 100 соток;
• 1 км² = 1 000 000 м².

Площа прямокутника: S = a · b (довжина помножена на ширину).

Приклад. Ділянка 30 м × 20 м: S = 30 · 20 = 600 м² = 6 соток.

📖 7. Площа складної ділянки

Для складної форми працює вже знайомий прийом: розбити на прості фігури.

Приклад 1. Г-подібна ділянка (та сама, що в 5 класі: сторони 30, 15, 15, 20, 15, 35 м). Її можна розділити на два прямокутники: нижній 30 м × 15 м та верхній 15 м × 20 м.

S = 30 · 15 + 15 · 20 = 450 + 300 = 750 м² = 7,5 сотки.

Перевір іншим способом: найменший прямокутник, що охоплює «Г», має площу 30 · 35 = 1050 м². Вирізана частина — 15 · 20 = 300 м². Тоді 1050 − 300 = 750 м² ✔.

Приклад 2. Трапеція. Основи 30 м і 20 м, висота 15 м. Розріжемо: прямокутник 20 × 15 = 300 м² та прямокутний трикутник із катетами 10 м і 15 м. Прямокутний трикутник — це половина прямокутника 10 × 15 = 150 м², тобто 75 м².

S = 300 + 75 = 375 м².

📖 8. Площа неправильної фігури: палетка

А що робити, якщо одна межа — звивиста (наприклад, берег струмка)? Допоможе палетка — прозора сітка з квадратиків, яку кладуть на план.

1. Накреслений у масштабі план накрий прозорою сіткою зі стороною клітинки 1 см (можна намалювати на кальці чи прозорому файлі).
2. Порахуй клітинки, які повністю лежать усередині ділянки.
3. Порахуй клітинки, які частково потрапили на ділянку. Половину від їх кількості додай до цілих.
4. Дізнайся площу однієї клітинки в реальності. У масштабі 1 : 200 одна клітинка 1 см × 1 см відповідає 2 м × 2 м = 4 м².

Приклад. Цілих клітинок 62, неповних 20. Вважаємо: 62 + 20 : 2 = 72 клітинки. Площа: 72 · 4 = 288 м². Результат приблизний, але для планування цілком достатній.

📖 9. Важлива пастка: масштаб і площа

Довжини зменшуються в 200 разів, а от площі зменшуються у 200 · 200 = 40 000 разів. Тому на плані 1 : 200 квадрат 1 см × 1 см — це 4 м², а не 200 м². Запам’ятай таблицю:

🧪 Спробуй сам

1. Перерахунки. Масштаб 1 : 500. На плані відрізок 6 см. Скільки це на місцевості? А скільки сантиметрів на плані дорівнюють 40 м?
2. Вибір масштабу. Ділянка 45 м × 28 м. Який масштаб обрати для аркуша А4? Які розміри матиме план?
3. Площа. Знайди площу ділянки 24 м × 35 м у м² і сотках.
4. Складна фігура. Ділянка має форму Г: сторони 20, 10, 10, 15, 10, 25 м (із 5 класу). Обчисли площу.
5. Палетка. Накресли на кальці власну ділянку з масштабною сіткою і порахуй площу обома способами (за формулою й за палеткою). Яка різниця?

Відповіді: 1) 6 · 500 = 3000 см = 30 м; 40 м = 4000 см, 4000 : 500 = 8 см. 2) 4500 : 25 = 180, беремо 1 : 200; план 22,5 см × 14 см. 3) 24 · 35 = 840 м² = 8,4 сотки. 4) Нижній прямокутник 20 · 10 = 200 м², верхній 10 · 15 = 150 м², разом 350 м²; перевірка: 20 · 25 − 10 · 15 = 500 − 150 = 350 м² ✔.

🔑 Ключові слова

• Масштаб — відношення довжин на плані до довжин на місцевості.
• Лінійний масштаб — зображення масштабу у вигляді підписаної лінійки.
• Площа — розмір поверхні, яку займає фігура.
• Сотка (ар) — 100 м².
• Палетка — прозора сітка для вимірювання площі неправильних фігур.

✅ Перевір себе

1. Що означає запис «1 : 200»?
2. Який масштаб крупніший: 1 : 100 чи 1 : 500? Чому?
3. Як обчислити реальну довжину за довжиною на плані?
4. Скільки квадратних метрів у сотці? У гектарі?
5. Як знайти площу складної ділянки?
6. Чому 1 см² на плані 1 : 200 дорівнює не 200, а 4 м²?

📌 Коротко запам’ятай

Масштаб дозволяє зменшувати ділянку на плані без спотворення форми. Реальні довжини знаходять множенням, довжини на плані — діленням на число з масштабу. Площа показує, скільки місця є на ділянці: S = a · b для прямокутника, а складні фігури розбивають на прості або вимірюють палеткою. Площі змінюються не в стільки разів, як довжини, а в квадрат цього числа.

6-1-2 — Рельєф ділянки

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке рельєф, висота та схил;
• навчишся вимірювати перепад висот простими засобами;
• побудуєш профіль ділянки та обчислиш ухил;
• зрозумієш, як рельєф впливає на будинок.

📖 1. Земля не буває ідеально рівною

Подивись на ділянку з боку, а не зверху, і ти помітиш: вона майже ніколи не буває ідеально рівною. Є пологі підйоми, ледь помітні зниження, горбки та ямки. Навіть якщо «на око» ділянка здається плоскою, один її край може бути на метр нижчим за інший.

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні. Основні форми рельєфу, які можуть траплятися на ділянці:

• рівнина — майже плоска поверхня;
• пагорб, горб — підвищення;
• схил — похила поверхня між високою й низькою частинами;
• западина, низина — знижене місце, куди стікає вода;
• яр, балка — довга глибока западина з крутими краями;
• тераса — рівна «сходинка» на схилі (природна або створена людиною).

У 5 класі ти вже зустрічав слова «яр» і «низина». Сьогодні ми навчимося вимірювати рельєф і робити висновки.

📖 2. Висота та перепад висот

Висота точки — це, наскільки вона вище або нижче від обраної точки відліку. На картах висоту часто вимірюють від рівня моря. Але для ділянки зручніше брати власну точку відліку, наприклад, поріг брами або кілочок у кутку, і вважати її висоту нулем.

Перепад висот (h) — різниця висот двох точок. Якщо точка А має висоту 0,00 м, а точка Б знаходиться на 0,80 м нижче, то перепад між ними — 0,80 м.

📖 3. Як виміряти перепад висот

Для школярів доступні простий і точний способи.

Водяний рівень (шланг)

Прозорий шланг довжиною 5–10 м наповнюють водою (можна підфарбувати) так, щоб у ньому не лишилося бульбашок. Це дуже важливо, бо вони збиваються й дають помилку. Закон простий: у з’єднаних посудинах вода в обох кінцях встановлюється на одному рівні.

1. Один кінець шланга закріплюють біля першої точки (наприклад, прив’язують до кілочка), другий — біля другої.
2. Помічник поряд із першою точкою піднімає чи опускає свій кінець, поки вода не збігатиметься з позначкою на кілочку.
3. Біля другої точки вимірюють, на якій висоті над землею вода в шлангу. Різниця висот над землею і є перепадом.

Рейка та будівельний рівень

Беруть довгу рівну рейку й кладуть її одним кінцем на верхню точку. Другий кінець підпирають так, щоб за рівнем рейка стала горизонтальною. Далі вимірюють рулеткою висоту від землі до рейки на другому кінці. Для довгих відстаней дію повторюють ділянками.

Запис результатів

Роби вимірювання вздовж прямої лінії через однакові проміжки (наприклад, кожні 10 м) і вноси в таблицю.

Мінус означає, що точка нижча за початкову.

📖 4. Профіль ділянки

Профіль — це зображення розрізу ділянки «збоку». Він показує, як піднімається й опускається земля. Щоб побудувати профіль за таблицею:

1. Намалюй горизонтальну лінію і відклади на ній відстані в масштабі (наприклад, 1 : 200: 30 м = 15 см).
2. З кожної точки проведи вертикально вниз відрізок, що відповідає висоті. Для висот зазвичай беруть більший масштаб, наприклад, 1 : 20, інакше невеликі перепади не буде видно (1,5 м = 7,5 см).
3. З’єднай кінці відрізків плавною лінією. Це лінія землі.

Профіль одразу показує, де ділянка стрімко спускається, де вирівнюється, де є западини.

📖 5. Схил та ухил

Схил — похила поверхня. А ухил — число, що показує, наскільки вона крута. Його знаходять як відношення перепаду висот до горизонтальної відстані:

ухил = h : L, або у відсотках i = h : L · 100 %

Приклад. На відстані 30 м перепад 1,5 м. Ухил: 1,5 : 30 = 0,05, тобто 5 %.

Ухил 5 % означає, що на кожні 100 м відстані земля підіймається чи опускається на 5 м. Іноді його виражають у градусах. Орієнтовне співвідношення:

Умовна класифікація схилів

Для нашого курсу домовимося про такі умовні групи (реальні норми ти вивчатимеш пізніше):

Ще одна важлива ознака — напрям схилу: у який бік він спускається. Схил, що спускається на південь, прогрівається сонцем краще й буде теплішим, ніж схил, що спускається на північ.

📖 6. Як рельєф впливає на будинок

• Вода. Вона завжди стікає вниз. На схилі вода може змивати ґрунт чи підходити до будинку, а в низині накопичуватися. Це тема окремого уроку (6-1-4).
• Фундамент і земляні роботи. На схилі доводиться або підрізати землю (виїмка), або підсипати її (насип), щоб створити рівний майданчик. Це додаткова робота й витрати.
• Під’їзд і доступ. Автомобілю та людині з візком важко подолати крутий схил, а взимку на ньому ковзко. Для візків ухил пандуса не повинен перевищувати приблизно 8 %.
• Тепло й вітер. Холодне повітря стікає вниз, тому в низинах взимку й навесні холодніше, часто виникають приморозки. Вершини пагорбів сильніше продуває вітер.
• Краєвид. На підвищенні краєвид найкращий, але там вітряно.
• Стійкість. На крутих схилах і поблизу яру ґрунт може обвалюватися чи сповзати. Будівництво тут небезпечне.

Три способи поставити будинок на схил

📖 7. Приклад: скільки землі треба перемістити

Розглянемо ділянку з ухилом 5 %. Будинок має розмір 10 м × 8 м і стоїть довгою стороною (10 м) вздовж схилу. Тоді висоти двох коротких стін відрізняються на 10 · 0,05 = 0,5 м.

Що можна зробити?

• Підсипати землю до верхнього рівня. Треба заповнити клин землі. Його об’єм дорівнює половині добутку: 0,5 · 10 · 0,5 · 8 = 20 м³. Це приблизно 30–40 тонн ґрунту, а його ще треба привезти.
• Зрізати землю до нижнього рівня. Те саме, але ґрунт треба вивозити.
• Вирівняти посередині. Верхню половину майданчика зрізаємо, а нижню підсипаємо тим самим ґрунтом. Виходить по 5 м³ виїмки й насипу: землю не треба ні привозити, ні вивозити.

Третій варіант найекономніший і називається балансом земляних робіт: скільки ґрунту зрізали, стільки й підсипали. Інженери завжди прагнуть до такого балансу, бо вивозити й привозити землю дуже дорого.

А тепер порівняй із розташуванням будинку упоперек схилу. Тоді 8 м уздовж схилу дають перепад лише 0,4 м. Різниця невелика, зате змінюються орієнтація будинку, його вигляд і зручність входу. Отже, кожне розташування має свої «за» й «проти», а оцінити їх допомагають саме розрахунки.

🧪 Спробуй сам

1. Модель рельєфу. Зліпи з пластиліну або піску пагорб, схил і западину. Полий водою з лійки й подивись, куди вона тече й де збирається.
2. Водяний рівень. Виготов водяний рівень зі шланга. Перевір його: постав обидва кінці поруч і переконайся, що вода стоїть на одному рівні. Виміряй перепад висот між двома точками на ділянці.
3. Профіль. Із таблиці прикладу побудуй профіль ділянки (відстані 1 : 200, висоти 1 : 20).
4. Задачі:
   • Перепад висот 2 м на відстані 40 м. Який ухил у відсотках? До якої групи належить схил?
   • Ділянка завдовжки 25 м має ухил 4 %. На скільки метрів відрізняються висоти її країв?
   • Чи підходить для пандуса схил із перепадом 0,5 м на відстані 5 м?

Відповіді: 1) 2 : 40 = 0,05 = 5 %, це пологий (на межі з помірним) схил. 2) 25 · 0,04 = 1 м. 3) 0,5 : 5 = 0,1 = 10 %, це більше 8 %, тож для візка не підходить.

🔑 Ключові слова

• Рельєф — сукупність нерівностей земної поверхні.
• Перепад висот — різниця висот двох точок.
• Ухил — відношення перепаду висот до горизонтальної відстані.
• Профіль — зображення розрізу ділянки «збоку».
• Виїмка й насип — зрізання та підсипання ґрунту для вирівнювання майданчика.
• Підпірна стінка — стіна, що утримує ґрунт на схилі.

✅ Перевір себе

1. Що таке рельєф? Назви три його форми.
2. Для чого вибирають точку відліку висот?
3. Як працює водяний рівень і чому в шлангу не повинно бути бульбашок?
4. Як знайти ухил і виразити його у відсотках?
5. Назви три впливи рельєфу на будинок.
6. Чому на дні низини взимку холодніше, ніж на схилі?

📌 Коротко запам’ятай

Рельєф — це нерівності земної поверхні, і майже кожна ділянка має ухил. Висоти вимірюють від обраної точки відліку, а перепад і відстань дають змогу знайти ухил у відсотках. Профіль наочно показує форму землі. Рельєф впливає на воду, фундамент, під’їзд, тепло та безпеку, тому його враховують із самого початку проєктування.

6-1-3 — Властивості ґрунту

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, з чого складається ґрунт і які бувають його види;
• навчишся розрізняти ґрунти на дотик і простими дослідами;
• зрозумієш, чому властивості ґрунту важливі для будинку й саду;
• складеш «паспорт ґрунту» своєї ділянки.

📖 1. Чому будівельники вивчають землю

У 5 класі ти розглядав ґрунт як природний об’єкт: дивився на шари, колір і вологість. Тепер ми вивчимо його докладніше. Будинок — важка споруда, а весь його тягар передається на землю. Тому будівельники ставлять запитання: що саме знаходиться під будинком і як поводитиметься в різну погоду? Відповіді дають властивості ґрунту.

📖 2. З чого складається ґрунт

Ґрунт — це суміш кількох складових:

• мінеральні частинки — дрібні шматочки гірських порід: пісок, пил і глина;
• органічні речовини — залишки рослин і тварин, які перетворилися на гумус (він надає ґрунту темного кольору й родючості);
• вода, що заповнює проміжки між частинками;
• повітря, яке теж є в проміжках, і саме ним дихають корені та дрібні мешканці ґрунту.

Мінеральні частинки відрізняються за розміром:

Частинки глини настільки дрібні, що їх неможливо розгледіти без мікроскопа, а саме через це глина така щільна й слизька.

📖 3. Основні види ґрунтів

Залежно від того, яких частинок більше, ґрунти поділяють на види:

Україна славиться чорноземами: вони займають значну частину країни, особливо в лісостепу й степу. На Поліссі переважають піщані та супіщані ґрунти. Тому у різних частинах нашої країни до будівництва готуються по-різному.

Цікаво, що найродючіший ґрунт — не завжди найкращий для будівництва. Чорнозем містить багато органіки й стискується, а тому будівельники знімають його родючий шар і зберігають окремо, щоб згодом використати для саду чи городу.

📖 4. Властивості ґрунту

Гранулометричний склад (звучить складно, а означає просто «з яких за розміром частинок складається»). Саме від нього залежать усі наступні властивості.

Вологість — скільки води міститься в ґрунті. Мокрий ґрунт важчий, слизький, а пісок у воді «пливе».

Щільність — скільки важить певний об’єм ґрунту. Орієнтовно 1 м³ ґрунту має масу від 1,3 до 2 тонн. Для будівельників це важливо під час земляних робіт: якщо викопати траншею 10 м × 0,5 м × 0,8 м, то об’єм землі дорівнює 4 м³, а її вага — від 5 до 8 тонн.

Пластичність — здатність у вологому стані змінювати форму й зберігати її. Найпластичніша глина, а пісок зовсім не пластичний.

Зв’язність — наскільки частинки тримаються одна за одну. Глина зв’язна, а пісок сипкий.

Пористість та водопроникність — наявність проміжків і здатність пропускати воду. Пісок має великі проміжки та пропускає воду швидко, глина має дуже дрібні проміжки й пропускає воду повільно. Докладніше ми розберемо це в наступному уроці.

Родючість — здатність ґрунту забезпечувати рослини поживою, водою та повітрям. Вона залежить від гумусу.

Морозне здимання (пучинистість). Вода, яка є в ґрунті, під час замерзання збільшується в об’ємі приблизно на дев’ять відсотків. Лід «розпирає» ґрунт, і він піднімається (здимається). Сильніше здимаються вологі глинисті й пилуваті ґрунти, а пісок майже не здимається. Це важливо для фундаменту, адже здимання може тріскати стіни. До цього питання ми повернемося в 7 класі, коли вивчатимемо ґрунти як основу будинку.

📖 5. Прості способи визначити ґрунт

Лабораторія не потрібна, бо кілька простих перевірок можна зробити вдома або на ділянці.

Перевірка «шнуром»

1. Візьми жменю ґрунту й зволож його, щоб став як пластилін.
2. Спробуй скачати з нього кульку, а потім шнурок завтовшки приблизно 3 мм.
3. Спробуй зігнути шнурок у кільце діаметром близько 3 см.

Перевірка «банкою»

1. Насип у прозору банку ґрунту приблизно до третини висоти.
2. Додай води майже до верху і добре струсни.
3. Постав банку й не чіпай.
4. Спостерігай: пісок осяде за кілька хвилин на дні, пил — за кілька годин, глина залишиться каламуттю на добу й довше, а легкі органічні залишки спливуть догори.
5. Через день виміряй товщину кожного шару лінійкою й порівняй. Так можна оцінити, скільки в ґрунті піску, пилу й глини.

Огляд

Колір, запах (кислуватий запах свідчить про перезволоження, а землистий — про гумус), наявність каміння та коренів — теж важливі ознаки.

📖 6. Шари ґрунту: горизонти

Якщо викопати вертикальну ямку, ґрунт виявляється «багатошаровим». Фахівці називають ці шари горизонтами:

• горизонт А — верхній, темний, із гумусом і корінням: тут ростуть рослини;
• горизонт B — середній, світліший, у ньому накопичуються частинки, що змиті зверху (часто більш глинистий);
• горизонт C — нижній, менш змінена гірська порода: пісок, глина чи щебінь.

Товщина шарів різна. На чорноземі шар А може бути завтовшки пів метра й більше, а на піщаних ґрунтах Полісся лише кілька сантиметрів. Будівельникам потрібно знати, де закінчується родючий шар, адже під будинком він не придатний, а для саду цінний.

Як правильно брати зразки

Щоб висновок про ґрунт був правдивим, потрібно дотримуватись правил:

1. Бери зразки з кількох різних місць: низина, горбок, біля дерев, на відкритому місці. Ґрунт на ділянці може відрізнятися.
2. Не бери землю біля старих багать, куп сміття, будівельних залишків і місць, де могли розливати щось шкідливе.
3. Знімай верхній шар трави й бери зразок із глибини близько 20 см. Дорослі можуть викопати глибшу яму, щоб побачити нижні шари.
4. Підписуй кожен зразок: місце, глибина, дата.

📖 7. Таблиця «ґрунт — що важливо знати»

Цією таблицею зручно користуватися, коли складаєш висновки в паспорті ґрунту.

🧪 Спробуй сам

Безпека. Працюй із дорослими. Не бери ґрунт з невідомих місць, де могло бути сміття чи розлиті речовини. Після роботи вимий руки.

1. Збір зразків. Візьми зразки з трьох різних місць ділянки (глибина близько 20 см). Кожен занеси в пакет і підпиши: де взято, дата. Зробити це треба обережно, малою лопаткою.
2. Перевірка шнуром. Для кожного зразка виконай випробування й запиши, який це, на твою думку, ґрунт.
3. Перевірка банкою. Зроби її хоча б для одного зразка. Через добу зафіксуй шари на фото чи малюнку, виміряй товщину.
4. Таблиця. Заповни для кожного зразка:

5. Задача. Яму для колодязя викопали розміром 1 м × 1 м × 3 м. Скільки тонн ґрунту довелося винести, якщо 1 м³ важить у середньому 1,6 т?

Відповідь до задачі: об’єм 1 · 1 · 3 = 3 м³; маса 3 · 1,6 = 4,8 т.

🔑 Ключові слова

• Гумус — темна органічна речовина, що робить ґрунт родючим.
• Пісок, пил, глина — типи мінеральних частинок.
• Суглинок, супісок — ґрунти змішаного складу.
• Пластичність — здатність змінювати форму й зберігати її.
• Морозне здимання — підняття ґрунту через замерзання води.

✅ Перевір себе

1. З яких складових складається ґрунт?
2. Чим пісок відрізняється від глини за розміром частинок і властивостями?
3. Які ознаки допомагають визначити суглинок?
4. Як працює перевірка ґрунту «банкою»?
5. Чому чорнозем знімають, а не залишають під будинком?
6. Що таке морозне здимання і чим воно небезпечне?

📌 Коротко запам’ятай

Ґрунт складається з мінеральних частинок, гумусу, води й повітря. За складом розрізняють пісок, супісок, суглинок, глину, чорнозем, торф та інші види. Від них залежать вологість, щільність, пластичність і морозне здимання. Прості досліди «шнуром» і «банкою» допомагають визначити вид ґрунту, а від цього залежить, де садити рослини й де обережніше будувати.

6-1-4 — Ґрунт і вода на ділянці

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке водопроникність і як її виміряти;
• навчишся розрізняти поверхневу та підземну воду;
• порахуєш, скільки води стікає з даху чи ділянки;
• навчишся відстежувати шлях води та вибирати прості рішення.

📖 1. Вода й земля завжди пов’язані

Дощ, талий сніг, поливання — вода постійно потрапляє на ділянку. Що з нею відбувається далі, залежить від двох речей, які ти вже вивчив: ґрунту (чи вбирає він воду) та рельєфу (куди вона тече). Сьогодні ми зведемо їх докупи.

Вода на ділянці потрібна: для рослин, поливу, господарських потреб. Але вона ж може створити проблеми: затопити підвал, підмити фундамент, перетворити подвір’я на болото, нашкодити сусідам. Тому проєктувальник мусить знати, куди вода піде й що з нею робити.

📖 2. Водопроникність

Водопроникність — це здатність ґрунту пропускати воду. Її вимірюють швидкістю просочування, наприклад, у міліметрах за годину (мм/год): це товщина шару води, яка встигає зникнути з поверхні за годину.

Орієнтовні значення:

Водопроникність залежить не тільки від виду ґрунту. Вона менша, якщо ґрунт ущільнений (витоптаний, укатаний технікою), промерзлий чи вже повністю насичений водою. Рослини, їхнє коріння й дощові черв’яки, навпаки, розпушують ґрунт і допомагають воді просочуватися.

📖 3. Куди вода йде під землею

Після того як вода просочилася вниз, вона рухається до водотривкого шару — зазвичай це глина, яка пропускає воду дуже повільно. Над таким шаром вода накопичується. Так утворюється верховодка — тимчасовий верхній водний шар, що з’являється навесні чи після тривалих дощів.

Глибше знаходяться ґрунтові води. Рівень їх змінюється: навесні та після дощів він вищий, влітку й восени нижчий. Про рівень підказують колодязі, а також рослини-«показники» (верби, очерет) та вологі місця. Якщо ґрунтова вода підступає до поверхні, у підвалі може з’явитися вода, а будівництво стає складним.

📖 4. Дві перевірки водопроникності

Дослід 1. «Фільтр у пляшці»

1. Відріж дно у пластикової пляшки (допомога дорослого!). Закрий горлечко шматочком марлі чи тканини й закріпи гумкою.
2. Переверни пляшку горлечком униз і вистав її над склянкою.
3. Засип ґрунт шаром 5–6 см (спочатку пісок, потім садову землю, потім глину — кожен у новій пляшці).
4. Налий однакову кількість води — наприклад, 200 мл.
5. Засікай час і міряй, скільки води пройшло за 1, 3 та 5 хвилин.

Дослід 2. «Ямка на ділянці»

Із дорослими викопай неглибоку ямку (глибина близько 30 см, ширина 20–30 см).

1. Налий воду, щоб змочити стінки, і зачекай, поки вона вбереться.
2. Знову налий воду до рівня 20 см. Виміряй рівень лінійкою.
3. Через 10, 20 й 30 хвилин знову виміряй рівень.
4. Обчисли, на скільки він знизився за годину. Це й буде швидкість просочування. Якщо за 30 хвилин рівень упав на 3 см, то за годину — на 6 см = 60 мм/год.
5. Після досліду засип ямку й не залишай її відкритою.

📖 5. Поверхневий стік

Якщо дощу випало більше, ніж ґрунт може вбрати, зайва вода тече по поверхні. Це й називають поверхневим стоком.

Від чого залежить стік:

• від інтенсивності та тривалості опадів: злива дає значно більший стік, ніж мрячка;
• від ухилу: що крутіше, то швидше й сильніше стікає вода;
• від водопроникності ґрунту: на глині стік більший, ніж на піску;
• від покриття: з даху, асфальту та бетону стікає майже вся вода, з газону менше, з рослинності ще менше;
• від заповненості ґрунту: вже вологий ґрунт майже не вбирає нову воду.

Скільки води стікає

Є зручне правило: 1 мм опадів на 1 м² поверхні дає 1 літр води.

V (літрів) = площа (м²) × кількість опадів (мм)

Приклад. Дах має площу 100 м². Випала злива 20 мм.

V = 100 · 20 = 2000 л = 2 м³. Це 2 тонни води, що за короткий час стікає з даху!

Якщо ці 2 тонни спрямувати на нижню частину ділянки, а там нічого не підготовлено, виникне калюжа чи розмив.

📖 6. Куди тече вода на ділянці

Простий спосіб передбачити шлях води: вона завжди рухається вниз по схилу, обираючи найкоротший спуск.

1. Візьми план ділянки зі стрілкою напряму схилу (із 6-1-2).
2. Із найвищих місць намалюй стрілки вниз, куди нахилена земля.
3. Познач, де вони сходяться (там утворюються потоки) і де закінчуються (там вода накопичується).
4. Відміть небезпечні місця: де вода підходить до будинку чи сусідньої ділянки, де утворюється калюжа.

Правило етики та безпеки: не можна спрямовувати воду на сусідню ділянку, бо це завдає шкоди іншим людям.

Прості способи керувати водою

• Ухил землі від будинку. Поверхня біля стін має трохи спадати від будинку, щоб вода не збиралася біля фундаменту.
• Канави й жолоби відводять воду в безпечне місце.
• Водозбірні бочки збирають дощову воду з даху, її можна використати для поливу.
• Водопроникні покриття: газон, гравій, плитка з проміжками замість суцільного бетону.
• Рослини: їхнє коріння закріплює ґрунт і вбирає воду, а на схилах це особливо важливо.

Про серйозніші рішення (дренаж, спеціальні канали) ти дізнаєшся в 8 класі, коли вивчатимеш водовідведення докладніше.

📖 7. Вода по сезонах

Вода на ділянці поводиться по-різному залежно від пори року:

• Навесні тане сніг, ґрунт ще мерзлий або вже насичений водою. Саме тоді найбільший стік і найвищий рівень верховодки.
• Влітку трапляються короткі зливи: води багато за короткий час, ґрунт може не встигнути її вбрати.
• Восени довгі дощі насичують ґрунт, і поверхня довго не просихає.
• Узимку ґрунт мерзне, сніг лежить, а під час відлиг талі води можуть стікати по замерзлій поверхні.

Тому одного спостереження замало. Найкраще вести «водний щоденник»: після кожного дощу записувати, де на ділянці утворилися калюжі, де потік води, скільки часу вода не зникає. Через кілька записів ти побачиш закономірності.

📖 8. Що не варто робити

• Покривати всю ділянку суцільним бетоном чи асфальтом: це збільшує стік і спричиняє калюжі та перевантаження каналізації.
• Зрізати всю рослинність на схилі: без коріння ґрунт змивається.
• Засипати природні канави й низини без продуманого плану: вода знайде інший шлях, часто небажаний.
• Ставити будинок у найнижчому місці, де збирається вода.
• Спрямовувати воду з даху й двору під фундамент чи на сусідню ділянку.

Помилки легше уникнути, ніж виправляти. Тому проєктувальник спочатку прогнозує, куди піде вода, і лише потім вирішує, що й де будувати.

🧪 Спробуй сам

1. Дослід «Фільтр у пляшці» для трьох ґрунтів. Заповни таблицю й зроби висновок: який ґрунт найкраще, а який найгірше пропускає воду?
2. Дослід «Ямка на ділянці» (з дорослими). Розрахуй швидкість просочування у мм/год.
3. Модель стоку. Насип у піддон (лоток, шухляду) шар землі й зроби схил, піднявши один край. Постав кубик-«будинок», полий водою з лійки й намалюй, як тече вода. Потім додай канаву чи ухил від будинку й порівняй.
4. Задачі.
   • Дах 80 м². Скільки літрів води стече з нього під час дощу 15 мм?
   • Двір зі щільним покриттям 50 м². Скільки води з нього стече під час зливи 30 мм?
   • Бочка місткістю 200 л. За якого дощу вона заповниться з даху площею 40 м²?

Відповіді: 1) 80 · 15 = 1200 л. 2) 50 · 30 = 1500 л. 3) 200 : 40 = 5 мм.

🔑 Ключові слова

• Водопроникність — здатність ґрунту пропускати воду.
• Верховодка — тимчасовий верхній шар води в ґрунті.
• Ґрунтові води — вода, що знаходиться під землею постійно.
• Поверхневий стік — вода, що тече по поверхні землі.
• Водотривкий шар — шар, що майже не пропускає воду (наприклад, глина).

✅ Перевір себе

1. Що таке водопроникність? Який ґрунт пропускає воду найкраще?
2. Чому на ущільненому ґрунті утворюються калюжі?
3. У чому різниця між верховодкою та ґрунтовими водами?
4. Від чого залежить поверхневий стік?
5. Як обчислити, скільки літрів води випало на певну площу?
6. Чому не можна спрямовувати воду на сусідню ділянку?

📌 Коротко запам’ятай

Вода на ділянці рухається і в ґрунті, і по поверхні. Швидкість просочування залежить від виду та стану ґрунту, а стік — від ухилу, покриття й кількості опадів. 1 мм опадів на 1 м² дає 1 літр води. Спостерігаючи за напрямком схилу й вимірюючи водопроникність, можна передбачити, де вода накопичиться, і підготувати прості рішення: ухил від будинку, канави, бочки, водопроникне покриття.

6-1-5 — Функціональні зони ділянки

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке функціональні зони й навіщо ділянку поділяють на зони;
• докладно розглянеш житлову зону;
• познайомишся з господарською, зеленою та іншими зонами;
• навчишся складати схему зон і рахувати їхні площі.

📖 1. Ділянка — це «кімнати під відкритим небом»

Подумай про квартиру: у ній є кухня, спальня, вітальня, коридор. Кожна кімната має свою «роботу», і ми не ставимо ліжко посеред кухні. Із ділянкою так само: у ній теж є «кімнати під відкритим небом». Там відпочивають, працюють, паркують автомобіль, вирощують овочі й зберігають інструменти.

Функціональна зона — це частина ділянки, відведена для певного виду діяльності. Слово «функціональна» походить від «функція», тобто «призначення».

Поділ на зони потрібен, щоб:

• кожен вид діяльності мав своє місце й не заважав іншим;
• ділянкою було зручно користуватися;
• було безпечно (вогонь, техніка, діти окремо від небезпечних місць);
• землю використовували розумно й нічого не загубили.

📖 2. Основні зони приватної ділянки

Не на кожній ділянці є всі зони. На маленькій ділянці деякі можуть поєднуватися: наприклад, парковка суміщена з подвір’ям. Але мислити зонами корисно завжди.

📖 3. Житлова зона

Житлова зона — серце ділянки. До неї входить сам будинок і все, що безпосередньо до нього прилягає: ґанок біля входу, тераса з виходом із кімнат, невелике приватне подвір’я.

Яким має бути місце для житлової зони?

• Світло. Основні кімнати добре мати з боку, де більше сонця. Ти вже знаєш із 5 класу, що це південь.
• Тиша. Від дороги, господарських та інших шумних зон будинок краще відсунути.
• Приватність. Сусіди й перехожі не повинні заглядати у вікна. Захистом можуть слугувати кущі, паркан чи розміщення будинку.
• Сухість і безпека. Місце, яке ти вибрав за результатами досліджень рельєфу, ґрунту й води (з уроків 6-1-2 — 6-1-4).
• Зручний вхід. Від брами до дверей має вести короткий і зручний шлях.
• Краєвид. З вікон, де ми проводимо найбільше часу, краще дивитися на сад, а не на сарай.

Площа забудови

Житлова зона включає площу забудови — ту, що займає будинок на землі. Її називають ще «слід будинку». Для будинку 10 м × 8 м вона дорівнює 80 м². Наприклад, якщо ділянка має площу 600 м², забудова становить 80 : 600 · 100 % ≈ 13 % від площі ділянки.

Домовленість для нашого проєкту. Площа забудови (всіх будівель разом) не повинна перевищувати 30 % площі ділянки. Реальні норми ти вивчатимеш пізніше, але так на ділянці завжди лишатиметься достатньо вільної землі для саду й відпочинку.

📖 4. Господарська й інженерна зони

Господарська зона — це «технічна кухня» ділянки. Тут зберігають інструмент і дрова, готують ґрунт для саду, складають сміття, ремонтують речі. Така зона може бути не надто гарною, зате дуже корисною.

Що важливо врахувати:

• Вона має бути ближче до в’їзду чи до місця, куди під’їжджає техніка (привезти дрова, вивезти сміття).
• Не на найкращому місці. Найсонячніші та найтихіші місця віддають під житло й сад, а господарську зону розташовують у менш цінному куточку (наприклад, із північного чи вітряного боку).
• Подалі від вікон і місць відпочинку: запахи, шум та пил не повинні заважати.
• Окремо від пожежонебезпечних речей: дрова, пальне, фарби зберігають далі від будинку й не під деревами.

Інженерна зона містить колодязь, септик, ввід електрики. Їх розміщують із урахуванням безпеки й руху води: про це ми докладно поговоримо в наступному уроці.

📖 5. Зелена зона

Зелена зона — це сад, город, газон, квітники, теплиця. Її розміщення залежить від:

• сонця. Більшість городніх рослин потребує сонячного місця щонайменше пів дня. Теплицю ставлять на відкритому сонячному місці, не під деревами;
• ґрунту. Ти вже дослідив його: родючі ділянки віддай під город, а бідні можна покращити або використати під газон;
• води. Поряд має бути джерело для поливу, наприклад, бочка з дощовою водою;
• вітру. Захищені від вітру місця, де рослини рідше ламаються й не пересихають, зручніші;
• зручності. Із кухні має бути недалеко до городу.

Зелена зона також виконує екологічні функції: дерева дають тінь, рослини вбирають воду й зменшують стік, а живопліт захищає від пилу й вітру.

📖 6. Інші зони

Зона відпочинку — альтанка, місце для столу й лавок, місце для багаття. Її розташовують там, де приємно: напівтінь, гарний вигляд, тиша. Місце для вогню має бути подалі від будинку, дерев, сараїв і сухої трави, на негорючому майданчику.

Дитячий і спортивний майданчик. Його добре розташувати так, щоб його було видно з вікон або тераси, але подалі від дороги, брами та небезпечних місць (води, ям, господарської зони).

Входова й під’їзна зона — це «обличчя» ділянки. Брама має бути достатньо широкою для автомобіля (близько 4 м), а хвіртка зручною для людей (близько 1 м). Для автомобіля потрібне місце на парковці (3 м × 5 м) та простір для розвороту.

📖 7. Принципи зонування

1. Від публічного до приватного. Зі сторони вулиці розташовуються під’їзд і парковка, далі — вхід до будинку, а в глибині ділянки — приватний двір і сад.
2. Розділяй несумісне. Шум і чистота, вогонь і дерев’яні будівлі, дитячі ігри та проїзд техніки не повинні бути поруч.
3. Зближуй пов’язане. Гараж біля входу, дровітня біля в’їзду, компост поруч із городом.
4. Враховуй природні умови. Сонце, вітер, воду, ґрунт, схил.
5. Залишай резерв. Ділянка живе багато років, і потреби змінюються: через десять років може знадобитися ще одна кімната або майстерня.

📖 8. Схема зв’язків між зонами

Щоб побачити, які зони мають бути поруч, а які ні, використовують схему зв’язків (або «бульбашкову діаграму»):

1. Намалюй кола — по одному на кожну зону. Розмір кола приблизно відповідає розміру зони.
2. Між зонами, які мають бути поруч і часто пов’язані, проведи товсту лінію.
3. Між зонами, які бажано розділити, постав знак ✖.
4. Потім розмісти ці кола на плані ділянки, враховуючи світло, схил і дорогу.

Зручно також скласти матрицю сумісності:

✔ — розташувати поруч; ✖ — розташувати подалі; ○ — не має значення.

📖 9. Рахуємо площі зон

Приклад розподілу ділянки площею 600 м² (20 м × 30 м):

Частку знаходять так: площа зони : площа ділянки · 100 %. Наприклад, 160 : 600 · 100 % ≈ 26,7 %. Перевір, що частки в сумі дають 100 % і що площі в сумі дають площу ділянки.

🧪 Спробуй сам

1. Знайди зони. Розглянь план свого подвір’я чи школи й виділи кольорами всі зони. Яких бракує? Що зроблено не дуже зручно?
2. Схема зв’язків. Накресли схему для ділянки, у якій є: будинок, гараж, сарай, город, теплиця, альтанка, дитячий майданчик, компост. Постав лінії зв’язків і знаки ✖.
3. Задачі:
   • Ділянка 800 м². Зелена зона займає 40 %. Яка її площа в м²?
   • Забудова становить 120 м² на ділянці 500 м². Який це відсоток? Чи не перевищено навчальну межу в 30 %?
   • Господарська зона має розмір 5 м × 8 м, а ділянка — 25 м × 30 м. Яку частину ділянки вона займає (у %)?

Відповіді: 1) 800 · 0,4 = 320 м². 2) 120 : 500 · 100 % = 24 %, тобто норму не перевищено. 3) 5 · 8 = 40 м²; 25 · 30 = 750 м²; 40 : 750 · 100 % ≈ 5,3 %.

🔑 Ключові слова

• Функціональна зона — частина ділянки, відведена для певного виду діяльності.
• Житлова зона — будинок і прилегла до нього територія.
• Господарська зона — місце для зберігання, технічних і допоміжних справ.
• Площа забудови — площа, яку займають будівлі на землі.
• Схема зв’язків — діаграма, що показує, які зони мають бути поруч.

✅ Перевір себе

1. Що таке функціональна зона та навіщо ділянку поділяють на зони?
2. Назви шість основних зон приватної ділянки.
3. Яким вимогам має відповідати місце для житлової зони?
4. Чому господарську зону краще не ставити на найкращому місці ділянки?
5. Від чого залежить розташування саду й городу?
6. Як обчислити, який відсоток ділянки займає зона?

📌 Коротко запам’ятай

Ділянку поділяють на функціональні зони: входову, житлову, господарську, інженерну, зелену та відпочинку. Зони розміщують із урахуванням світла, шуму, безпеки та зручності: пов’язані зони зближують, несумісні розділяють. Схема зв’язків і розрахунок площ допомагають зробити розподіл обґрунтованим.

6-1-6 — Розміщення об’єктів на ділянці

У цьому уроці ти:

• навчишся визначати взаємне розташування об’єктів;
• дізнаєшся, чому відстані між об’єктами так важливі;
• перевірятимеш свої рішення за таблицею відстаней;
• розставиш на плані всі об’єкти свого проєкту.

📖 1. Від зон до конкретних об’єктів

Минулого уроку ти поділив ділянку на зони: як на мапі «країн». Тепер наступний крок: у кожній зоні потрібно розмістити конкретні об’єкти — будинок, гараж, сарай, колодязь, теплицю, альтанку. І тут важливі два запитання:

1. З ким поруч стоїть об’єкт (взаємне розташування)?
2. На якій відстані він від інших і від меж (відстані)?

Якщо відповісти правильно, на ділянці буде зручно, безпечно й красиво. Неправильні рішення потім важко виправити.

📖 2. Взаємне розташування об’єктів

Взаємне розташування показує, де об’єкт розташований відносно інших: «поруч», «на північ від», «навпроти», «за будинком». Проєктувальник описує його точно, використовуючи сторони світу й відстані: «Гараж стоїть за 5 м на схід від будинку».

Ось кілька правил, які виникають із логіки й життєвого досвіду:

Гараж або парковка — ближче до в’їзду, щоб автомобіль не їздив по всій ділянці. Не варто ставити їх під вікнами спальні, бо двигун шумить.

Колодязь або свердловина мають бути вище за схилом від усього, що може забруднити воду (компост, септик, місце для сміття). Адже вода стікає вниз і може потягти за собою забруднення.

Компостна яма — подалі від вікон і колодязя, у напівтіні, зручна для переносу відходів з городу.

Теплиця — на відкритому сонячному місці, не під деревами й не в затіненій стороні будинку.

Місце для вогню (мангал, багаття) — подалі від будинку, дерев, сараїв і сухої трави, на майданчику з негорючим покриттям. Зважай на вітер: дим не повинен іти у вікна.

Дерева. Високі дерева розташовують так, щоб вони не затінювали вікна й не загрожували будівлям. Влітку тінь від дерева коротка, а взимку у кілька разів довша, тому будинок може опинитися в тіні саме тоді, коли найбільше потрібне сонце.

Дитячий майданчик — там, де його видно з вікон, подалі від дороги, брами, води й господарської зони.

Сарай і господарські будівлі — не посеред ділянки, а з краю, не затуляючи гарних видів і сонячних місць.

📖 3. Відстані між об’єктами

Відстань — це не просто «трохи далі». Її обирають свідомо, бо вона відповідає за три речі:

• Безпека (пожежа, обвалення дерева, забруднення води);
• Зручність (проходи, проїзд, відстані до користування);
• Комфорт (світло, приватність, тиша).

Навчальна таблиця відстаней

Увага. Це навчальні домовленості нашого курсу, зручні для проєктування в школі. Справжні державні норми будівництва набагато докладніші, ти вивчатимеш їх пізніше (а у 9 класі зведеш остаточні вимоги до свого проєкту). Деякі значення з 5 класу повторюються, і це нормально.

Якщо якась вимога не виконується, треба змінити розташування або пояснити, чому ти порушив правило та чим це компенсується (в навчальному проєкті — лише у виняткових випадках).

📖 4. Як перевіряти відстані на плані

На плані в масштабі відстані зменшені, але ми легко можемо їх перерахувати:

відстань на плані = реальна відстань : число з масштабу

У масштабі 1 : 200:

«Кола безпеки»

Зручний спосіб перевірити відстань: накреслити циркулем навколо об’єкта коло з радіусом, що дорівнює потрібній відстані. Наприклад, навколо мангала в масштабі 1 : 200 коло радіусом 2,5 см (це 5 м). Якщо в коло потрапляє будинок чи дерево — треба перенести мангал.

А щоб перевірити відстань від будинку до межі, виміряй лінійкою відрізок від найближчого кута будинку до межі та переведи в метри.

📖 5. Шляхи руху

Об’єкти потрібно з’єднати стежками й проїздами. Правила простіші, ніж здається:

• шлях має бути коротким і прямим, там, де люди ходять щодня (брама — двері, двері — гараж, будинок — город);
• стежки не повинні перетинатися з проїздом техніки без потреби;
• для автомобіля треба передбачити місце, де він розвернеться, щоб виїхати з ділянки передом, а не заднім ходом на дорогу. Для цього потрібен вільний майданчик орієнтовно 6 м × 6 м;
• біля входу до будинку лишай вільний майданчик (ґанок).

📖 6. Приклад: перевірка розташування

Ділянка 30 м × 20 м, вулиця — з західного боку. Школяр розмістив:

• будинок 10 м × 8 м: 4 м від вулиці, 3 м від північної межі;
• гараж 3 м × 6 м: на відстані 1,5 м від південної межі, 4 м від будинку;
• мангал: на відстані 3 м від будинку, під кроною яблуні;
• колодязь: за 12 м від компосту, вище за схилом.

Перевірка:

1. Будинок — вулиця: 4 м, а треба не менше 5 м. ✖ Порушення. Треба відсунути будинок щонайменше ще на 1 м.
2. Будинок — північна межа 3 м: ✔.
3. Гараж — межа 1,5 м (≥ 1 м): ✔. Гараж — будинок: 4 м, а треба не менше 6 м, якщо вони окремі. ✖ Порушення. Збільшити відстань до 6 м або з’єднати гараж із будинком.
4. Мангал — будинок: 3 м (треба ≥ 5 м). ✖ Порушення, до того ж під деревом — небезпечно.
5. Колодязь — компост: 12 м (треба ≥ 20 м). ✖ Порушення, але розташування вище за схилом правильне.

Із шести перевірок виконано лише дві. Розстановку треба переглянути. Бачиш, як корисна ця перевірка? Без неї помилки лишилися б непоміченими.

📖 7. Метод «День із життя»

Є простий спосіб перевірити, чи зручно розставлено об’єкти: уявити звичайний день мешканців і простежити їхні маршрути.

1. Склади список щоденних справ: вийти з дому до автомобіля, винести сміття, піти в город по зелень, забрати пошту, погратися на майданчику, відпочити в альтанці.
2. Для кожної справи проведи на плані лінію маршруту й виміряй її довжину лінійкою. Переведи в метри за масштабом.
3. Познач, які маршрути трапляються щодня, а які — раз на тиждень чи сезон.
4. Головне правило: що частіше — те ближче. Щоденні маршрути мають бути найкоротшими, а рідкісні (привезти дрова чи вивезти листя) можуть бути довшими.

Приклад. Від дверей до гаража на плані 1 : 200 виміряно 4 см. Реальна відстань: 4 · 200 = 800 см = 8 м. Мешканці ходять туди двічі на день, тобто 16 м щодня. А до компосту — 7 см на плані, 14 м, але ходять туди раз на два дні. Усе виглядає розумно. Якби було навпаки, і до гаража доводилося б іти по 40 м, виникло б запитання: чи не варто його перенести?

Метод «День із життя» нагадує інженерам про головне: будинок і ділянка створюються для людей, а не лише для красивого плану.

🧪 Спробуй сам

1. Знайди помилки. На ділянці стоїть будинок за 2 м від межі, поруч дрова складено під вікном спальні, а колодязь розміщено нижче компосту. Які правила порушено?
2. Перерахунки. У масштабі 1 : 500 потрібно намалювати відстань 15 м. Скільки це сантиметрів на плані?
3. Кола безпеки. Накресли в масштабі 1 : 200 мангал і радіус безпеки 5 м (скільки це в см?). Постав поруч будинок так, щоб він не потрапив у коло.
4. Гра «Розстав об’єкти». Візьми паперові моделі з 5 класу (у масштабі ділянки) і розстав їх на плані двома різними способами. Перевір кожний варіант за таблицею відстаней і порівняй кількість порушень.

Відповіді: 1) Порушено відстань до межі (треба 3 м), розміщення дров під вікном (не можна ставити поруч із вікном спальні) та розташування колодязя (має бути вище за схилом). 2) 15 м = 1500 см; 1500 : 500 = 3 см. 3) 5 м = 500 см; 500 : 200 = 2,5 см.

🔑 Ключові слова

• Взаємне розташування — положення об’єктів відносно один одного.
• Безпечна відстань — мінімально допустима відстань між об’єктами.
• Коло безпеки — коло навколо об’єкта, в яке не можна ставити інші.
• Шлях руху — стежка чи проїзд, що з’єднує об’єкти.

✅ Перевір себе

1. Чому колодязь має бути вище за схилом від компосту?
2. Де розташовують гараж і чому?
3. На які три групи можна розділити причини, через які існують відстані між об’єктами?
4. Як перевести реальну відстань 10 м у відстань на плані 1 : 200?
5. Для чого потрібні «кола безпеки»?
6. Які вимоги ставлять до шляхів руху на ділянці?

📌 Коротко запам’ятай

Розміщення об’єктів — це відповідь на два питання: поруч із чим і на якій відстані. Відстані забезпечують безпеку, зручність і комфорт. Їх перевіряють за таблицею та кругами безпеки на плані в масштабі. Шляхи руху мають бути короткими й логічними, а помилки краще знайти на плані, ніж на місцевості.

6-1-7 — Вибір місця для будинку

У цьому уроці ти:

• об’єднаєш усі дані, зібрані протягом року;
• створиш кілька принципово різних варіантів розміщення будинку;
• порівняєш варіанти за зваженою таблицею оцінок;
• завершиш HOUSE 2.0 й обґрунтуєш свій вибір.

📖 1. Те саме питання, але з новими інструментами

У 5 класі ти вже вибирав місце для будинку: оцінював варіанти за шкалою 0, 1, 2 і міркував переважно «на око». Це був хороший початок, але тепер у тебе набагато більше знань:

• масштабний план і точна площа ділянки (6-1-1);
• ухил і профіль рельєфу (6-1-2);
• паспорт ґрунту (6-1-3);
• водопроникність і напрямки стоку води (6-1-4);
• функціональні зони та їхні площі (6-1-5);
• таблиця відстаней і правила розміщення (6-1-6).

Тепер вибір можна зробити по-справжньому обґрунтованим: з числами, розрахунками та перевіркою. Саме цим займаються проєктувальники, коли обирають місце для будівництва.

📖 2. Збираємо «аркуш даних про ділянку»

Перш ніж створювати варіанти, зведи все, що ти знаєш, на одному аркуші. Це зручна «шпаргалка» для рішення.

Коли все зібрано разом, помітні такі речі, які раніше губилися. Наприклад, найсухіше місце виявляється найбільш затіненим, а найкращий вигляд — на краю яру.

📖 3. Як створювати варіанти

Часта помилка: три «різних» варіанти, де будинок просто посунули на півметра. Це не вибір, а ілюзія. Хороші варіанти відрізняються принципово. Ось ідеї:

• А. Ближче до вулиці. Короткий під’їзд, багато місця для саду позаду, але менше тиші й приватності.
• Б. Посередині ділянки. Рівноважне рішення: залишається простір зі всіх боків.
• В. У глибині ділянки. Тихо та приватно, але довгий шлях від брами до дверей.
• Г. На підвищенні. Сухо й гарний краєвид, але вітряно й, можливо, крутий схил.
• Д. Іншою орієнтацією. Той самий будинок, повернутий на 90°, дає інші відстані й інше освітлення.

Правило: створи щонайменше три варіанти. Для кожного накресли план у масштабі: контур будинку, шлях до входу, розташування зон і стрілки стоку води.

📖 4. Два фільтри: «обов’язково» і «бажано»

Іноді задачу легше розв’язати у два етапи.

Фільтр 1. Обмеження («обов’язково»). Тут жорсткі вимоги, без яких будувати не можна:

• виконані відстані з таблиці (до меж, вулиці, дерев, яру, ЛЕП);
• місце не затоплюється й не лежить у найнижчій точці;
• схил не крутіший за 20 %;
• будинок вміщається на ділянці, а площа забудови не перевищує 30 %.

Варіант, який порушує обов’язкову вимогу, або виправляють, або відкидають. Бали тут не допомагають: будинок, що стоїть під проводами, не стане безпечним лише тому, що в нього гарний краєвид.

Фільтр 2. Побажання («бажано»). Серед варіантів, які пройшли перший фільтр, обирають найкращий за зваженою оцінкою.

📖 5. Зважена таблиця оцінок

У 5 класі всі критерії були однаково важливі. Але в житті це не так: сухість місця важливіша за красивий краєвид. Тому кожному критерію додають вагу — число, що показує його важливість.

Як працювати:

1. Склади список критеріїв.
2. Постав кожному вагу: 3 — дуже важливо, 2 — важливо, 1 — бажано.
3. Оціни кожен варіант за кожним критерієм від 1 до 5 (5 — найкраще).
4. Для кожного критерію помнож оцінку на вагу.
5. Додай результати: отримаєш суму балів варіанта.
6. Щоб порівнювати зручніше, виразити суму у відсотках від максимуму можна так: сума : (сума ваг · 5) · 100 %.

Приклад

Сума ваг: 3 + 3 + 2 + 2 + 2 + 1 = 13. Максимум балів: 13 · 5 = 65.

Переможець — варіант Б.

📖 6. Перевірка стійкості вибору

Хороший проєктувальник не вірить результату сліпо. Він запитує себе: а якщо я помилився у вагах? Спробуємо змінити одну вагу. Нехай зручність входу й руху для сім’ї важливіша: вага 3 замість 2.

• А: було 10 за цим критерієм, стало 5 · 3 = 15, тобто +5. Сума 51.
• Б: було 6, стало 3 · 3 = 9, тобто +3. Сума 54.
• В: було 4, стало 2 · 3 = 6, тобто +2. Сума 45.

Переможцем знову став Б. Це означає, що вибір стійкий: невелика зміна ваги його не перевернула. Якби А і Б помінялися місцями, довелося б замислитися глибше й обговорити, що саме для тебе найважливіше.

📖 7. Як записати обґрунтування

Результат не зводиться до слів «набрав більше балів». Хороше обґрунтування має чотири частини:

1. Що я обрав. «Будинок розташований посередині ділянки, довгою стороною вздовж фасаду, за 6 м від вулиці».
2. Чому. «Там найсухіше (швидкість просочування 25 мм/год, вода стікає повз), добре освітлено з півдня, зберігаються старі яблуні».
3. Які недоліки. «Шлях від брами до дверей довший, ніж у варіанті А, і частина городу потрапляє в тінь».
4. Як їх компенсую. «Вимощу прямий шлях від брами, а теплицю перенесу на вільне сонячне місце на півдні».

Додай також: що змусило б мене змінити рішення? Наприклад: «Якби виявилося, що ґрунтова вода навесні піднімається вище, довелося б перенести будинок на пагорб».

📖 8. Типові помилки під час вибору

• Вибір «за красою». Гарний краєвид не скасовує підтоплення чи крутого схилу. Спершу обов’язкові умови, потім побажання.
• «Підгонка» ваг. Якщо ти вже вирішив, який варіант тобі подобається, і змінюєш ваги, щоб він переміг, то це самообман. Ваги треба призначати до підрахунку балів і пояснювати.
• Ігнорування недоліків улюбленого варіанта. Чесно запиши мінуси кожного варіанта, у тому числі свого фаворита.
• Забування про сезонність. Місце, яке влітку сухе, навесні може бути болотом. Згадай «водний щоденник» з уроку 6-1-4.
• Неперевірені відстані. Одне порушення навчальної таблиці здатне перекреслити весь варіант.

Якщо ти помітив таку помилку у своєму проєкті, це не поразка. Це саме те, що ти маєш записати на сторінці помилок: головне, щоб рішення ставали кращими.

🧪 Спробуй сам

1. Порахуй. Три варіанти оцінено за двома критеріями: «Сухість» (вага 3) і «Зручність» (вага 2). Оцінки: А — 5 і 2, Б — 3 і 4, В — 4 і 4. Знайди суми й переможця.
2. Стійкість. У попередній задачі зроби вагу «Зручності» рівною 3. Чи змінився переможець?
3. Критика. Прочитай приклад обґрунтування з розділу 7 і знайди слабке місце. Що ти додав би?
4. Обговорення. Двоє учнів оцінили однакові варіанти, але вибрали різні. Чому так могло статися? Чи можуть обидва мати рацію?

Відповіді: 1) А: 5·3 + 2·2 = 19; Б: 3·3 + 4·2 = 17; В: 4·3 + 4·2 = 20, тому переможець — В. 2) А: 15 + 6 = 21; Б: 9 + 12 = 21; В: 12 + 12 = 24, тому переможець знову В. 4) Вони могли поставити різні ваги: для одного найважливіше світло, для іншого зручність. Обидва можуть мати рацію, якщо пояснили вибір і врахували обов’язкові вимоги.

🔑 Ключові слова

• Варіант розміщення — один з можливих способів розташувати будинок.
• Обмеження — обов’язкова умова, яку не можна порушити.
• Вага критерію — число, що показує важливість критерію.
• Зважена оцінка — сума оцінок, помножених на ваги.
• Стійкість вибору — незмінність результату за невеликих змін умов.

✅ Перевір себе

1. Які дані ти збираєш на «аркуш даних про ділянку»?
2. Чим принципово різні варіанти відрізняються від ілюзорно різних?
3. Чим обмеження відрізняються від побажань?
4. Що таке вага критерію і навіщо вона потрібна?
5. Як перевірити, що вибір стійкий?
6. З яких чотирьох частин складається обґрунтування вибору?

📌 Коротко запам’ятай

Вибір місця для будинку ґрунтується на даних: масштабному плані, площі, ухилі, ґрунті, воді, зонах і відстанях. Спочатку відсівають варіанти, що порушують обов’язкові умови, потім порівнюють решту за зваженою таблицею оцінок і перевіряють стійкість результату. Рішення завжди пояснюють: що обрано, чому, які недоліки й чим вони компенсуються.

7 Клас

Модуль 1. Земля

• 7-1-1 — Власність і користування
• 7-1-2 — Земельні дані та документи
• 7-1-3 — План меж ділянки
• 7-1-4 — Прив’язка будинку до ділянки
• 7-1-5 — Ґрунт і умови основи
• 7-1-6 — Вертикальна організація ділянки
• 7-1-7 — Зовнішні мережі та точки підключення

Модуль 2. Архітектура

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 3. Будівництво

• Скоро тут з’являться уроки

Модуль 4. Інженерія

• Скоро тут з’являться уроки

7-1-1 — Власність і користування

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся, що таке власність і які права має власник;
• розрізниш форми власності на землю;
• познайомишся з правами користування чужою землею;
• зрозумієш, що таке цільове призначення і чому воно вирішує, чи можна будувати;
• створиш «правову картку» своєї ділянки.

📖 1. Чия це земля?

Протягом двох років ти проєктував будинок на своїй ділянці та жодного разу не питав: а чи маю я право тут будувати? Для навчання це нормально. Але справжній проєктувальник починає саме з цього питання. Навіть найкращий, найретельніше розрахований проєкт не можна втілити на землі, на яку ти не маєш прав або яка призначена для іншого.

Право на землю — це одночасно можливість (що я можу робити) та відповідальність (чого я мушу дотримуватися). У цьому уроці ми розберемо, з чого воно складається.

📖 2. Що таке власність

Власність — це право людини на річ (в тому числі на землю), яка належить їй. Власник має три основні повноваження:

1. Володіння — фактично мати річ у себе, контролювати її. Якщо ділянка твоя, ти можеш її огородити й не пускати чужих.
2. Користування — використовувати річ: жити, садити дерева, будувати, збирати врожай.
3. Розпорядження — вирішувати її долю: продати, подарувати, залишити у спадок, віддати в оренду.

Простий приклад. Книжка, яку тобі подарували, — твоя власність: ти можеш її читати, позичити другові, подарувати далі. А книжка, яку ти взяв у бібліотеці, — не твоя. Ти можеш її читати, але не можеш її продати. Отже, ти користувач, але не власник.

Власність зобов’язує

Володіти землею — це не лише права. Власник має й обов’язки:

• використовувати землю за призначенням (про це нижче);
• не завдавати шкоди сусідам і довкіллю: не затоплювати чужу ділянку (пам’ятаєш урок про воду?), не затіняти без потреби, не забруднювати;
• сплачувати встановлені податки й збори за землю;
• дбати про ґрунт, не руйнувати його.

📖 3. Форми власності на землю

Земля в нашій країні вважається важливим національним багатством, яке охороняється державою. Залежно від того, кому вона належить, розрізняють форми власності:

Для проєктування це важливо: на приватній ділянці рішення ухвалює власник у межах закону, а на комунальній чи державній землі — відповідний орган, і потрібні окремі дозволи.

📖 4. Право користування чужою землею

Не кожен, хто користується землею, є її власником. Власник може дозволити використовувати ділянку іншій особі на певних умовах. Для цього існує кілька видів прав.

Що таке сервітут і чому він важливий

Припустимо, ділянка твого сусіда не виходить на дорогу, і єдиний шлях до неї проходить через твій двір. Або ж через твою ділянку мають пройти труби чи кабелі для сусідів. Тоді може бути встановлено сервітут: право користуватися частиною твоєї ділянки для певної мети. Ділянка залишається твоєю, але на ній є обмеження: наприклад, смуга, де не можна будувати.

Сервітути — типовий приклад обмежень, які проєктувальник має знайти ще до початку роботи. Ми ще повернемося до цього в уроці про зовнішні мережі.

📖 5. Цільове призначення землі

Земля — це не просто «клаптик». Вона має цільове призначення: для чого її дозволено використовувати. Є землі для сільськогосподарського виробництва, для житлової та громадської забудови, для лісового господарства, для природоохоронних цілей, для водних об’єктів, для промисловості й транспорту.

Приватний житловий будинок можна будувати на землі, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (так звана присадибна ділянка). На землі, що призначена для сільськогосподарського виробництва чи для лісу, житловий будинок зводити не можна.

Змінити цільове призначення можна, але лише у встановленому законом порядку, за рішенням уповноважених органів. Просто «вирішити» самому недостатньо.

Це ще одна причина вивчати документи: у них записано призначення ділянки, і воно має збігатися з твоїми планами.

📖 6. Права сусідів і спільний інтерес

Ділянка межує з іншими, і твої рішення впливають на сусідів. Коли ти розміщуєш будинок, сарай, колодязь, пам’ятай про:

• світло: чи не затінить твоя будівля їхню ділянку чи вікна;
• воду: куди піде вода з твого даху й двору (ти вже рахував стік);
• пожежну безпеку: відстані між будівлями;
• шум і запахи: де компост, мангал, гараж;
• доступ: чи не перекриваєш ти їм дорогу.

Хороший проєктувальник шукає компроміс: рішення, яке влаштовує обидві сторони. Конфлікт із сусідами — це ризик для всього проєкту.

📖 7. Контрольний список для проєктувальника

Перш ніж проєктувати будинок, дай відповідь на п’ять запитань:

1. Чия це земля? Форма власності, хто власник чи користувач.
2. На якій підставі? Купівля, дарування, спадок, оренда, рішення органу влади.
3. Яке цільове призначення? Чи дозволяє воно побудувати житловий будинок?
4. Які є обмеження? Сервітути, охоронні зони (наприклад, поблизу ліній електропередач), інші заборони.
5. Чи потрібні дозволи? Для більшості будівництв потрібні певні документи й узгодження, а їх перелік залежить від типу об’єкта та закону на момент будівництва.

📖 8. Як люди набувають права на землю

Право на ділянку не з’являється саме по собі. Воно виникає з певної підстави. Найпоширеніші:

• Купівля-продаж: за договором за гроші.
• Дарування: безоплатна передача за договором.
• Спадщина: успадкування за заповітом або за законом.
• Передача із державної чи комунальної власності: у певних випадках і за встановленими умовами громадяни можуть отримати ділянку від держави чи громади (наприклад, безоплатно для будівництва житлового будинку в межах норм, які визначає закон) або взяти її в оренду.

Незалежно від підстави, право потрібно оформити й зареєструвати. Інакше воно може існувати «на словах», але його складно довести та використати. Найкраще, коли документи оформлені законно, прозоро й підтверджені реєстрацією.

🧪 Спробуй сам

1. Хто власник? Визнач форму власності й вид права для кожного випадку: а) двір школи; б) ділянка, яку сім’я Олени купила й зареєструвала; в) город, який Петро орендує в сусіда на п’ять років; г) міський парк; ґ) ліс на околиці.
2. Вирішуємо ситуації.
   • Ситуація 1. Ірина орендує ділянку на три роки й хоче збудувати капітальний цегляний будинок. Які питання треба вирішити до початку будівництва?
   • Ситуація 2. Сусід просить проїжджати через ділянку, бо інакше не потрапить додому. Яке право може виникнути? Як зберегти свої інтереси?
   • Ситуація 3. Ділянка призначена для сільськогосподарського виробництва, але родина хоче збудувати там будинок. Що не так і що можна зробити?
3. Мозковий штурм. Склади список із п’яти обов’язків власника землі. Чому кожен із них важливий для громади?

Відповіді (орієнтовні): 1) а) комунальна власність, постійне користування (школа); б) приватна власність; в) оренда; г) комунальна власність; ґ) державна чи комунальна, залежно від статусу. 2) Ситуація 1: строк оренди має бути достатнім, договір має допускати будівництво, цільове призначення — відповідати, а право на будівлю потрібно оформити; без цього через три роки будинок може стати проблемою. Ситуація 2: сервітут, його умови (де, на якій смузі, за яку плату, на який строк) краще оформити документально. Ситуація 3: призначення не відповідає наміру, тож потрібно змінити його в законному порядку або обрати іншу ділянку.

🔑 Ключові слова

• Власність — право на річ: володіти, користуватися, розпоряджатися.
• Оренда — користування чужою землею за договором і за плату.
• Суперфіцій — право користуватися чужою ділянкою для забудови.
• Сервітут — право обмеженого користування чужою ділянкою.
• Цільове призначення — те, для чого дозволено використовувати землю.

✅ Перевір себе

1. Які три права має власник?
2. Чим власність відрізняється від оренди?
3. Які форми власності на землю існують?
4. Що таке сервітут і чому проєктувальник має про нього знати?
5. Чому цільове призначення впливає на можливість будувати?
6. Чому проєктувальнику важливо враховувати інтереси сусідів?

📌 Коротко запам’ятай

Власник землі має право володіти, користуватися й розпоряджатися нею, але разом із правами несе обов’язки. Земля буває в приватній, комунальній і державній власності, а користуватися нею можна також за договором оренди чи на інших підставах (суперфіцій, сервітут). Цільове призначення визначає, що дозволено робити на ділянці. Перш ніж проєктувати, треба знати, чия земля, на якій підставі, які є обмеження та чи дозволено там будувати.

7-1-2 — Земельні дані та документи

У цьому уроці ти:

• дізнаєшся про основні документи на землю і для проєктування;
• навчишся розуміти кадастровий номер;
• навчишся читати «витяг» із відомостями про ділянку;
• складеш перелік даних, потрібних для проєктування.

📖 1. Документ — це доказ

Слова — легкі, а документи — серйозні. Коли ти кажеш: «Це моя ділянка, вона така-то площею», хтось інший може сумніватися. Документ доводить факт: чия ділянка, яка вона, що на ній дозволено. Для проєктувальника документи — це «вихідні дані» проєкту.

Для проєктування будинку зазвичай збирають три групи документів: що підтверджують право на землю, що описують ділянку, що встановлюють вимоги до забудови.

📖 2. Основні документи

1) Документи, що підтверджують право на землю

• Договір: купівлі-продажу, дарування, оренди тощо.
• Рішення органу влади (наприклад, про безоплатну передачу ділянки).
• Свідоцтво про право на спадщину (якщо земля успадкована).
• Відомості про право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сьогодні право на землю реєструється саме тут, а підтверджує це витяг із реєстру.

Раніше замість цього видавали паперовий державний акт на право власності на землю. Такі акти ще зустрічаються, і вони відіграють свою роль.

2) Документи, що описують ділянку

• Витяг з Державного земельного кадастру. Кадастр — це «державна база даних» про земельні ділянки. У витязі зазначають кадастровий номер, площу, цільове призначення, форму власності, межі, обмеження у використанні та інші відомості.
• Кадастровий план або план меж ділянки — графічне зображення її меж (його ми розглянемо в наступному уроці).
• Документація із землеустрою — матеріали, які створюють фахівці-землевпорядники, коли формують ділянку, визначають її межі та оформлюють документи.

3) Документи й дані, що встановлюють вимоги до проєктування

Стаття закону про вихідні дані для проєктування перелічує три головні речі:

• Містобудівні умови та обмеження — вимоги до забудови на цій ділянці: що можна збудувати, на яких відстанях від меж, якої висоти, який відсоток землі може займати будівля.
• Технічні умови — вимоги власників мереж: як і де підключати електрику, воду, газ, каналізацію (докладніше в уроці 7-1-7).
• Завдання на проєктування — документ, у якому замовник описує свої бажання: скільки людей жити, які кімнати потрібні, який бюджет.

Для деяких простих об’єктів, наприклад невеликих садибних будинків, вимоги можуть бути спрощені. Який саме перелік діє, визначає закон, і він змінюється. Тому завжди перевіряй актуальні правила.

Окрім цього, проєктувальнику потрібні топографічна зйомка (план ділянки з висотами, див. 7-1-6) і результати інженерно-геологічних вишукувань (опис ґрунтів, див. 7-1-5).

📖 3. Кадастровий номер

Кадастровий номер — це унікальний «паспортний номер» земельної ділянки. Він не повторюється на всій території країни й зберігається за ділянкою протягом її існування.

Складається він із 19 цифр, розділених двокрапками, у форматі ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ. Розберемо вигаданий приклад: 1234567890 : 12 : 345 : 6789.

Це схоже на адресу з крупніших до дрібніших одиниць: країна → область → громада → зона → квартал → ділянка.

Переглянути межі та основні відомості про ділянку за її номером можна за допомогою публічної кадастрової карти — офіційного онлайн-сервісу. Користуйся лише офіційними джерелами й не вводь на сумнівних сайтах персональних даних.

📖 4. Як читати «витяг» із даними про ділянку

Нижче — навчальний, вигаданий витяг. Реальні документи мають офіційну форму, але зміст схожий.

Розбираємо

• Площа 0,1000 га. 1 га = 10 000 м², тож 0,1000 га = 1000 м² = 10 соток.
• Цільове призначення 02.01 дозволяє будувати житловий будинок: відповідає нашим намірам.
• Обмеження. Є охоронна зона лінії електропередачі в північній частині ділянки. Отже, у цій смузі будинок ставити не можна. Проєктувальник має врахувати це в планах.